Житія Святих - Травень - Данило Туптало

Така з юдеями блаженного Константина Філософа суперечка про християнську віру була довго, досить-бо часу затримався з братом своїм у козарах, щодня сходячись і сперечаючись з невірними жидами перед каганом. Ту суперечку його блаженний брат Методій, учитель наш словенський, на вісім слів розклав згодом, тут же трохи з того, чого є багато, згадано. Не лише-бо з юдеями, але й із сарацинами немало сперечався, і всіх долав благодаттю Господа нашого, який обіцяв рабам своїм дати в уста премудрість, якій не зможуть протистояти ані відповісти всі, що противляться їм. І повірив у Христа каган (князь козарський), і бояри його, і людей багато, і прийняли хрещення святе, проте не всі, але якась частина. Тоді учителі преподобні, Константин із Методієм, добре святу віру в козарах насадивши, захотіли повернутися до себе, залишивши в козарах замість себе священиків, що прийшли з Херсонеса. Написав тому каган до царя грецького подяку, кажучи: "Таких нам, володарю, прислав учених мужів, які зрозуміло пояснили, що християнська віра правдива, і її нас навчили. Тому просвітилися ми хрещенням святим, звеліли в державі нашій кожному, хто хоче, хреститися, і сподіваємося, що й ціла земля наша в християнську прийде досконалість, і ми прихильні твоєму царству, готові послужити тобі, коли потребуватимеш". Відпускаючи ж блаженних тих учителів Константина і Методія, каган дав їм дарів багато, але вони не прийняли їх, кажучи: "Дай нам, скільки маєш тут, полонених грецьких, це-бо для нас більше, ніж усі дари". І зібрали полонених до двох сотень, і віддали їм, і пішли у путь свою, радіючи і дякуючи Богові. Коли ж вони йшли зі звільненими полоненими через пустельні і безводні місця, знемагали всі від спраги. І знайшли десь солоне озеро, з якого беруть сіль, і не могли тої води куштувати, бо дуже солона, гірка була, як жовч. Розійшлися всі пустелею шукати води солодкої, і сказав Константан до Методія, брата свого: "Не можу більше терпіти спраги, тому зачерпни цієї води, вірю-бо, що Той, хто ізраїльтянам колись гірку воду перемінив на солодку, Той і нам, спраглим, має посолодити води цієї гіркоту". Коли ж зачерпнув і скуштували, побачили, що солодка вона, як мед, студена, як узимку, і, пивши, всі охолодилися і прославили Бога. У Херсонесі ж, коли вечеряли з єпископом, сказав Константан після вечері до єпископа: "Помолімося, владико, і благослови мене, як же батько благословляє свою дитину останнім благословенням". І думали ті, що те чули, що зранку хоче Константан із Херсонеса йти в дорогу свою. Він же осібно сказав декому, що "єпископ залишає нас, завтра-бо йде до Бога". І було так: наступного ж дня єпископ переставився. Коли прийшли вони до Царгорода, прийняв їх цар, і патріярх, і весь собор з великою честю і радістю як апостолів Христових, що в народах проповідують, і хотіли возвести їх на ступені святительські — вони ж цілком відрікалися такого сану. Методія переконали стати ігуменом у монастирі, названому Поліхрон, а Константан при церкві Святих апостолів перебував.

Після того инші князі народу словенського, Ростислав і Святополк Моравські, що віру християнську вже почасти прийняли, але її таїнств ще не зрозуміли, почувши, що охрестилася земля козарська, навчена від двох учителів, що з греків прийшли, послали в Константинополь до царя Михаїла, кажучи: "Народ наш ідолопоклоніння відрікся і християнського закону триматися бажає, але не маємо такого учителя, аби нас досконало тої святої віри навчив і нашою мовою на закон благочествий наставив. Тому просимо тебе, володарю, попіклуйся про спасення наше і пошли нам єпископа й учителя такого. Від вас-бо у всі краї добрий закон виходить". Цар же, з патріярхом і всім освяченим собором порадившись, знову блаженного Константина з Методієм прикликав, просив, щоб ішли у словенські краї на учительство, як же і до козарів ходили. І переконали святого Константина, хоч і не хотів, прийняти сан архиєрейський. Він же спершу постив днів сорок, і помагала йому благодать Святого Духа, винайшов азбуку словенську, що мала в собі тридцять вісім літер, аби перекласти книги грецькі на мову словенську, у чому, з допомогою Божою, помагав йому і блаженний Методій. І спочатку перекладати почали святе Євангеліє від Йоана — "Спочатку було Слово" й инше. І показали те цареві, і патріярхові, і всьому соборові. І всі за те з радістю прославили Бога. Тоді вирушили в дорогу, і мали щедре всіх потреб задоволення із подаяння царського. Коли ж досягли країв словенських, усюди їх почесними зустрічами приймали князі і простий люд. А найбільше — в Моравії Ростислав-князь, де зразу звелів дітей багатьох зібрати і вчити їх азбуки і новоперекладених книг: Часослова, і Псалтиря, й инших. Затрималися там чотири роки і більше, й охрестили всі словенські краї, і в благочестивій вірі утвердили. І всі для церковного правила потрібні книги з грецької на словенське читання переклали, як же Євангеліє, і Апостол, і Літургіяріон, й инші. І почали словенською мовою Божественну відправляти Літургію і всі церковні співи. Чуло ж про те багато архиєреїв і єреїв, а найбільше західні — римської мови — почали бунтуватися, що дивною мовою новоохрещеним Аітургію відправляє. Казали-бо, що лише трьома мовами, якими ж табличка на хресті написана була, годиться Божественну Літургію відправляти: по-єврейськи, по-грецьки і по-римськи. Але святі учителі словенські відповідали таким: "Однаково Бог дає дощ на всіх і дає сонцеві світити. Говорить же й Давид: "Кожне дихання нехай хвалить Господа". І знову: "Воскликніте, Господеві, вся земля, співайте Господеві пісню нову". Оскільки Господь прийшов спасти всі народи, тому всі народи своїми власними голосами хай славословлять Господа". Чув же про них і Папа Риму старого — Миколай. Написав до них з любов'ю, кличучи їх до Риму. І, скорившись його бажанню, пішли до нього. Проте ще не дійшли вони до Риму, коли переставився Папа Миколай, а замість нього настав Адріян, але й він їм радий був: чув-бо, що зближаються до Римського града, ще ж і з мощів святого священомученика Климента, Папи Римського (як же вище мовилося) частку з собою несли. Зустрів їх із почестями і прославив труди їхні, апостолам подібні. І, люб'язне пригощення зробивши, дав їм спочинок. Схвалив переклад книг на бесіду словенську і літургісання мовою словенською затвердив, поклав анатему на противних, які б посміли читанню, і співу, і літургісанню словенському перечити чи