Житія Святих - Вересень - Данило Туптало

У той-таки день пам'ять священномученика Корнута, єпископа никомідійського, що зв'язаний і волочений був по вулицях міських довго, помер усічений у голову. І святого мученика Юліяна і з ним чотирнадцятеро друзів, що постраждали за Христа у царство Діоклитиянове і Максиміянове в Талатії від Антоніна-ігемона.

Місяця вересня в 13-ий день

Слово про відновлення храму Воскресіння Христового, що в Єрусалимі

Сьогодні святкуємо відновлення нового преславного і превеликого храму в Єрусалимі. Не того що цар Соломон на горі Аморія створив, але того що благочестивий цар Константан із достохвальною матір'ю своєю Оленою на горі Голготі предивно влаштував, і місце святе, опоганене ідольським нечестям, очистив та обновив. Бо після вільної Христової муки та воскресіння і на небеса вознесіння те святе місце, на якому здійснилося наше спасіння, було ненавиджене і поганене людьми христоненависними; найбільше Адріян-цар нечестивий усі святі місця осквернив бісівськими ідолами та жертвами. Коли ж бо замість прегарного міста Єрусалима, розореного Титом, створено місто, на ім'я своє назване Єлія (він-бо так називався Єлія Адріян), тоді він повелів гріб Господній землею і камінням численним засипати. На горі ж тій, де Господь розіп'явся, створив храм поганій своїй богині Венері й ідола її поставив, а над гробом Божим другого поставив бога Дія. А де Агнець Божий приніс себе в жертву Богу Отцю за гріхи наші, там приносили поганим бісам жертви і нечисті гріхи відбувалися. Також і у Вифлеємі, де Пречистий од пречистої утроби народився, ідола Адона поставив, щоб святе те місце сороміцькими осквернялося справами. А де була церква Соломонова, там капище ідольське створив і заповідав, щоб ніхто не дерзнув називати місто те Єрусалимом, але хай називають Єлією. Це все учинив, бажаючи і пам'ять імені Ісуса Христа знищити на землі, через те й місто, в якому Христос численні сотворив знамення, перейменував і на місцях, де народжений і де розп'ятий та похований був, бісівські сотворив жилища, щоб останній рід забув цілком Христа, і місця ті, на яких Христові ступали ноги, хай не будуть пам'ятні ніколи. Одначе сам загинув із шумом, окаянний, місце ж святе Цар слави знову прославив. Поставив-бо царя Константина і матір його Олену, просвітив їх світлом святої віри: вклав їм у серце святе місто Єрусалим обновити, і храм Божий чудовий створити на тому місці, на якому хоромина Тіла Христова, зруйнована за три дні, створилась, і всі святі місця од скверен бісівських очистити й освятити. Послав-бо на те діло благочестивий цар Константин святу матір свою Олену з великою кількістю золота до Єрусалиму і до святійшого патріарха Макарія писав, щоб прикласти старання щодо побудови церкви. Дійшла-бо свята Олена в Єрусалим, розорила всі ідольські храми, а ідолів скинула, і святе місто від усіх нечестивих скверен очистила й обновила. Знайшла ж і чесного хреста Господнього і гроба, розкидавши землю й каміння, що ними були засипані, і заснувала церкву на тому місці вельми велику і огородила спільною загорожею ті обидва місця, де розіп'явся Христос і де похований був, — недалеко-бо відстояло одне від одного, як каже Іван: "На тім місці, де він був розіп'ятий, знаходився сад, а в саду новий гріб, що в ньому ніхто ніколи не лежав. Тож отут — з-за юдейського дня п'ятниці, — вони поклали Ісуса, бо поблизу був гріб". Єдиною отож церквою і Голготу, і гріб Господній охоплено і названо було церкву тут Мартиріон, тобто свідчення. Свідчення ж воскресіння Христового, що на тім місці Христос помер і воскрес. Збудувала ж свята Олена й інші церкви, в Вифлеємі, і на горі Єлеонській, і в Гетсиманії, і на численних святих місцях, і великими прикрасами оздобила їх. Одначе та церква, що над гробом Господнім, над усі красніша й більша була, але звершення її сама цариця Олена не бачила, повернулася-бо до сина в Господі, не завершивши церкви, — неможливо-бо такій пречудовій і великій будові створитися було в малому часі, вона заледве за десять років завершилася. Коли звершено церкву, повелів благочестивий цар зібратися єпископам з усіх сторін у Єрусалим на освячення храму, і була велика кількість архієреїв, що зійшлися від Витинії і Тракії, Киликії ж і Каппадокії, Сирії і Месопотамії, Фіникії й Аварії, і Палестини, від Єгипту ж і від Африки, і Таванії, і від Перейди один єпископ. Але й народу безчисленне множество від усього всесвіту зібралося, аж межа єрусалимська не вміщала людей, і освячено було храма Воскресіння Христового місяця цього ВІЗ день, і весь Єрусалим оновлено у тридцяте літо Константинового царства, і постановили святі отці, котрі там зібралися, святкувати день відновлення, подібно Соломоновому. Коли ж бо Соломон у Старому Заповіті збудував преславну церкву Святая Святих, узаконив на всі літа в цей місяць вересень, у який була освячена, святкувати обновлення її, про що в Євангелії згадується: "Було тоді — каже — свято Відновлення в Єрусалимі". Так і святий рівноапостольний цар Константин у новій благодаті звів ніби другу Святая святих, постановивши із святими отцями: хай святковано буде по всіх, що у всесвіті, церквах Відновлення єрусалимської Великої церкви, котра є усім церквам матір. Святкуємо ж, дякуючи Христові-Богові, котрий муками своїми і воскресінням все живе відновив і від скверен ідольських очистив святу свою Церкву — хай же оновляємося й ми, сущі в Церкві живого Бога, старого відкидаючи чоловіка, а в нового одягаючись, відхилімося від застарілих у нас зол наших і сотворімо добрі діла, в новому житті ходити почавши, хай же нами, як людьми рукотворного цього, так і нерукотворного ангелами душевного нашого храму, святкується Відновлення; радість-бо буває на небесах ангелам від грішника, що відновлюється покаянням, з ними і сам, не бажаючи смерті грішним, щодо того радіє ангелів Творець Христос, Господь наш, йому ж слава навіки. Амінь.

У той-таки день житіє святого великомученика Корнилія-сотника

Після вільного страждання Господа нашого Ісуса Христа і після воскресіння його, і на небо вознесіння, був у Кесарії Палестинській сотник на ймення Корнилій, родом із Італії Трацької. І хоча у тьмі невір'я сущі діла світу мав, цей еллін був подібний життям християнину, бо він, не знаючи Христа, без відання милостинями пошановував: живучи посеред лихого світу, був добродійний, як свідчить про нього