Житія Святих - Березень - Данило Туптало

від Бога? Хай знають брехливі юдеї, що неможливим є волхвування, через яке стається воскресення із мертвих, і як Самуїла волхвування не воскресило, так і Христос через волхвування не воскрес, але божественною своєю силою смертну силу зруйнував, і як же добровільно постраждав і помер, так волею і воскрес самовладно як Бог. Якщо ж вони цьому не повірять, то скажіть їм: "Ми хоч і принесли жертви ідолам, проте кращі від вас. Ви-бо добровільно пожертвували бісам, ніхто вас не примушував, а ми неволею, примусом". І переконував Піоній святий тих, що відпали, кажучи: "Не впадайте у відчай, брати, хоч і у велике дуже прогрішення впали, пожертвувавши ідолам, але покайтеся правдиво, милостивий-бо Господь і готовий прийняти кожного, хто з покаянням до Нього приходить. І вас радісно прийме як своїх дітей". Вони ж з риданням великим каялися в гріхах своїх і наверталися знову до Христа Бога. Після цього прийшов до в'язниці Полемон, жертв ідольських урядник, і Теофіл-магістрат із воїнством і народом. І, вивівши святих, казали: "Ось Євктимон, єпископ ваш, поклонився богам нашим і жертву їм приніс, дайте себе переконати й ви і з ним те ж зробіть. Якщо ж ні, то буде судити вас Лепідон-жрець і Євктимон у храмі богів". Відповів Піоній святий: "Якщо Євктимон-єпископ приніс жертву ідолам — волю мав, щодо нас — ми не пожертвуємо. А судити нас антипатові належить — не Лепідону, ані не Євктимону, ані не вам. Ви ж чому, не чекаючи антипатового приходу, владу його собі присвоюєте?" Ті, що прийшли, багато дошкульного сказавши святим, пішли, але знову з воїнством і людьми повернулися і сказали неправдиво: "Антипат прислав, щоб у Ефес на допит вас вести". Відповів Піоній: "Хай прийде посланець, візьме нас і веде". Сказав Теофіл: "Не вірите мені, що кажу? Я князь і достойний довіри". І закинувши мотузку на шию Піонію святому, віддав воїнам, щоб вели його в ідольський храм. І, взявши всіх, вели насильно — не хотіли-бо святі іти до ідолів і взивали голосно: "Ми християни, що нам до витесаних!" Штовхаючи-бо, тягнули святих, а Піонія святого мотузком за шию волокли, мало не задушили. Коли їх вивели насеред торжища і поблизу капища були, впав Піоній святий на землю, християнином себе визнаючи, навіть увійти не хотів до кумирниці. Шість-бо слуг напали на нього, били руками, і ногами, і колінами по ребрах вдаряли — взявши ж його, що пручався сильно, несли на руках і в кумирниці перед нечистим вівтарем кинули, де ж стояв ще окаянний єпископ Євктимон, здійснюючи ідольську жертву. І сказав Лепідон: "Чому ви, о Піонію, не хочете принести богам жертву?" Відповів святий: "Бо християнами ми є". Сказав Лепідон: "Якого шануєте Бога?" Відповів Піоній: "Того шануємо, який створив небо і землю, море і все, що в них". Спитав Лепідон: "Хто ж розіп'ятий був?" Відповів святий: "Той був розіп'ятий, кого послав Бог Отець на спасення світу". Князі ж, загорлавши, сміялися, а Лепідон почав Піонія блаженного дошкульними словами ображати і йому докоряти. Тоді, наклавши на святих мучеників насилу вінці, — у них же був звичай нечестивим при жертвах ликувати, — примушували, щоб скуштували з ідоложертовного. Вони ж вінці розірвали і кинули на землю, топтали ногами й обплювали ідола жертовного. Вчинили нечестиві крик і галас, знову святих до в'язниці з штовханами і биттям відвели. І коли входив святий Піоній у темничні двері, один із воїнів вдарив його чимось тяжким по голові і поранив. І зразу той, що вдарив, захворів сильно на руки і весь запалав хворобою. Покрилося струпами тіло його і здулося, що ледве дихати міг. Тоді прийшов антипат Квинтиліян до Смирни і, сівши на судищі, поставив перед собою святого Піонія самого на допит. Допитавши ж і побачивши, що не скоряється, звелів оголеного повісити й кігтями залізними стругати його тіло. Коли так мучили святого, говорили: "Чому поспішаєш до смерти?" Відповів святий: "Не до смерти, а до життя вічного поспішаю". Після мук тих засуджений був святий на смерть, і читали, за звичаєм римським, вирок смертний, написаний так: "Піонія, який сам себе християнином визнав, розіп'ясти і вогнем живого спалити наказуємо". Приведений був святий мученик на місце розп'яття і спалення, сам скинув одяг свій і, поглянувши на тіло своє, радости великої через чистоту тілесну сповнився і, піднявши погляд до неба, дякував Богові, що таким його до кінця зберіг в чистоті непорочній. Лежало ж на землі приготоване дерево, на хрест подібне, на ньому ж мав бути розіп'ятий. Сам-бо на дереві тому ліг, і простягнувся, і дав себе воїнам прибити. Коли ж прибитий був, сказали до нього: "Дай переконати себе, Піонію, і скорися царському наказу. Виймемо зразу цвяхи, і лікарі вилікують тебе, і будеш здоровий". Святий же, помовчавши, сказав: "Заснути бажаю, щоб кращим встати при спільному всіх воскресенні". Тоді, прибивши, підняли дерево і просто поставили, кінець нижній в землю закопали, і закріпили, й обклали навколо багатьма дровами, і запалили. Оточило святого полум'я велике навколо, він же, заплющивши очі, молився до Бога таємно і не горів. І всі бачили, що заплющені очі має, — думали, що вже помер. Але він через тривалий час, коли полум'я вже помалу гасло, закінчив свою у таїні серця творену молитву, розплющив очі — народ же вельми дивувався, бачивши його ще живим у такому вогні. Тоді з веселим лицем останнє вимовив молитви своєї "Амінь" і додав, кажучи: "Господи, прийми дух мій". І помер. Коли загас вогонь, виявилося тіло його зовсім цілим, й ані волосок з голови його не згорів. Лице ж було світлим, сяяло божественною благодаттю, що було певним знаменням радости душі його світлої, яка в небесну радість увійшла і вінець переможний із правиці Христової прийняла. Це ж було за царювання Деція, у Смирнському граді за антипата Квинтиліяна, у п'ятий ідос березня за звичаєм римським, азійським же у сьомий місяць [місяця березня, тобто сьомого від вересня], одинадцятого числа в суботу в годину дня десяту. Доти з Метафраста про святого Піонія.

Про инших же святих мучеників, зі святим Піонієм узятих і в кайданах утримуваних, нема написаного, якими муками подвиг свій закінчили. Проте безсумнівне є те, що постраждали за Христа і небесне життя зі святим Піонієм здобули. Цей святий Піоній-пресвітер написав житіє і страждання святого священомученика Полікарпа, єпископа Смирнського, а пізніше і сам з ним частки сподобився в Царстві Господа нашого Ісуса Христа з Отцем і Святим Духом, який