Квантовий воїн - Джон Кехо
Ми маємо самі піднімати собі настрій. Не потрібно чекати, доки життя докорінно зміниться, аби бути щасливими. Ми визбируємо радощі та красу, коли насолоджуємося приємними дрібницями повсякдення, яких раніше навіть не помічали або обминали їх. Стаємо відповідальними за своє щастя. Ми повинні, скажімо, цінувати «ідеальні маленькі миті» (я їх так називаю), де зосередилися веселощі, радість та краса, — і цього буде цілком достатньо, аби отримати задоволення. Ми визбируємо такі миті, повністю віддавшись їм, дозволяємо принести нам задоволення. Тепла ванна, розмова з другом, хороша книжка, сон після виснажливого дня, місяць на нічному небі, звук дитячого сміху, смачна страва, політ птаха — цих «ідеальних маленьких митей» так багато. Ми визбируємо їх, коли віддаємо їм усю свою увагу, саме тоді, коли переживаємо це. Щодня збираємо новий урожай. Насолоджуємося радощами, веселощами та красою щодня.
Такий спосіб життя передбачає кардинальні зміни. Вони мають відбуватися поступово, день за днем, і щоразу нам треба додавати нову радісну мить. Потрібно припинити думати про своє щасливе та сповнене смислу життя. Звучить трохи дивно, проте дуже важливо зробити саме так. Коли ми хочемо жити щасливим та повним життям, то зазвичай засмучуємося й розчаровуємося щоразу, як розум вирішує, що наше життя не відповідає цим критеріям. Життя — це довга та складна мандрівка, тому коли робимо все можливе, аби воно було щасливим і сповненим смислу, то цим ставимо перед собою непосильне завдання, думки про яке пригнічуватимуть нас. Однак тепер, зосереджуючись на житті, сповненому митей краси, радощів та щастя, ми полегшуватимемо собі кожен наступний день. Починаємо жити без поспіху, цінуємо прості речі й самé щастя. Такий спосіб життя живить нас, і ми знаходимо мир у простоті щоденних буднів. Четверта дисципліна: усвідомленість
Головне, чого вчить нас квантова реальність, — це те, що існує лише «зараз». Із квантового погляду, «за годину» — це те саме, що «на відстані вічності». Усе відбувається зараз. Життя протікає мить за миттю, день за днем, і ми усвідомлюємо свою присутність тут, де є собою, проникаємо в суть найбільшої з усіх наявних таємниць: проживати життя можна лишень мить за миттю. Зараз — це все, що в нас є. Зараз — блискуча коштовність нашого існування. Усвідомленість — це коли ми дозволяємо кожній миті нашого «зараз», кожному новому дню бути таким, яким він є, і не потребуємо чогось іншого, що б зробило наше життя достоту повноцінним. Ми намагаємося бути присутніми тут і зараз, свідомо переживаючи все, що відбувається цієї конкретної миті, сприймаючи кожне окреме «зараз» як особливий момент розгортання реальності. У десяти тисячах справ, які складають наше життя, ми граємо в цю гру без поспіху — мить за миттю. Коли ж починаємо грати за іншими правилами, то втрачаємо себе.
Цей підхід дуже схожий на практику дзен-буддизму. У дзені кожну мить, кожний день ми відчуваємо на власному досвіді та цінуємо його не за те, яким він має бути, на нашу думку, а за те, яким він є насправді. Усе, що відбувається з нами, є частиною процесу розгортання Всесвіту, навіть те, що нам не подобається або не приносить насолоди.
Такий спосіб життя — коли ти переживаєш мить за миттю, день за днем — є істинно мудрим. Кожний окремий момент цілком відрізняється від того, що був до нього або ж що станеться опісля. Якщо ми не житимемо тут і зараз, ця мить піде від нас назавжди і ми втратимо її. Дзен-роши Філіп Капло чудово висловився щодо цього: «Якщо не навчимося пізнавати загадковість та красу цього життя, цієї години, ми не пізнаємо цінності жодного життя, жодної години»1.
Усвідомленість дозволяє тій миті, яку переживаємо, бути достатньою для нас. Ми приймаємо навіть неприємні ситуації, адже це теж є частиною нашого життя. Саме усвідомленість на шляху до просвітлення дозволяє нам цінувати миті задоволення й приймати нещастя, переживаючи це все без особливих емоцій. Усвідомлення приходить, коли розум не обтяжений думками про те, що добре, а що погано, що приємно, а що ні, натомість він цілком поглинутий тим, що відбувається в цей конкретний момент. Християнський містик брат Лаврентій досяг просвітлення, щодня працюючи на кухні монастиря2. Він не бачив потреби в тому, щоб іти на молитву до каплиці у відведений час, бо це відволікало його від обов’язків на кухні. Присутність Бога чоловік відчував так само добре на кухні, як і в каплиці. Ми також можемо так жити. Ми здатні пробудитися, коли митимемо посуд, викидатимемо сміття, доглядатимемо дітей, укладатимемо угоду, тренуватимемося в спортзалі, відвідуватимемо хворого друга — хоч би чим займалися, усе піде на користь, якщо робитимемо це з почуттям усвідомлення. Що б ми не робили, у всьому має бути повага та гідність. Наші повсякденні справи та зобов’язання стають способами прояву поваги до життєвої мандрівки. Немає значення, хто ви: офіціант, продавець, медсестра, митець, підприємець, студент, домогосподарка, двірник, президент компанії, — те, чим ми займаємося, дозволяє пробудитися.
У тренуванні має бути така важлива річ, як медитація, тобто практика блокування думок3. Ціль медитації — зупинити невпинний потік думок усередині нас. Спочатку це складно зробити, але практика допомагає очистити розум і стати уважними. Медитація також дозволяє зв’язатися з іншими глибинними частинами нашого єства. Я вже давно цікавлюся медитативними практиками дзен-буддизму з однієї простої причини: дзен є повною протилежністю програми розвитку сили мозку, яка передбачає формування думок і їх спрямування до певної мети. У медитації ми не повинні відволікатися на свої думки — натомість безпосередньо пізнаємо життя, без фільтрів та визначень наших поглядів і суджень. Як медитація, так і програма розвитку сили мозку несуть у собі мудрість. Існує безліч чудових медитативних технік, і ми самі повинні обрати ту, яка підходить нам найкраще, і послуговуватися нею в житті.
Останній аспект усвідомленості — завжди пам’ятати, ким ми є і чому ми тут. Щодня нагадуємо собі: ми — квантові воїни, які мають розум, тіло, підсвідомість та душу. Ми — надзвичайні створіння зі свідомості й енергії, котрі вирушили в дивовижну мандрівку, що допоможе пробудитися. Як воїни, ми тримаємося з гідністю та величчю, наче гора або ж могутній кедр, і відчуваємо
