Житія Святих - Червень - Данило Туптало

два роки. Одного ж дня учня Зосимового Йоана вкусила змія — і пошкодилося ціле тіло Йоанове від отрути зміїної, і вийшло багато крови через усі його проходи, і помер. Засмутився ж блаженний Зосим вельми і пішов до тих пустельників. Вони ж, бачивши, що він іде до них збентежений і вельми сумний, перш ніж мав Зосим щось до них сказати, випередивши його, мовили: "Що, авво Зосиме, чи помер твій брат?" Він же здивувався ясновидности їхній, сповістив їм, хоч і самі знали, що брат помер. І встали обидва, пішли із Зосимом до брата; бачачи ж його, що на землі лежав мертвий, сказали: "Не сумуй, авво Зосиме, поможе тобі Бог". І промовили до померлого, кажучи: "Брате Йоане, встань, бо старець потребує тебе". І зразу брат ожив і встав із землі. Вони ж, пошукавши змію, знайшли і роздерли її надвоє. Після того сказали до Зосима: "Справді, авво Зосиме, кажемо тобі, іди в Синай, бо хоче Бог поручити тобі єпископство Церкви Вавилонської в Єгипті". Преподобний же Зосим, прийнявши від тих святих пустельників благословення, взяв учня і в Синай повернуся. Через якийсь час авва гори Синайської послав блаженного Зосиму й инших з ним двох братів до Олександрії задля якихось потреб, і затримав їх олександрійський папа блаженний Аполінарій — рукопоклав їх єпископами: одного — в Іліополі, другого — в Леондополі, а Зосиму — у Вавилоні єгипетському. Два-бо раніше було Вавилони. Перший, більший і давніший, — у Халдеї, де ж Навуходоносор й инші після нього царі халдейські царювали, другий же, менший і пізніший, — у Єгипті. Переселилися-бо люди з Великого Вавилону до Єгипетського краю і поблизу ріки Ніл град собі збудували, і назвали його Вавилоном, бо вавилонці його збудували і в ньому жили. У цьому єгипетському Вавилоні преподобний Зосима, Божою волею, жив, за пророцтвом святих отців пустельних. Прийнявши престол архиєрейський, пас Христове стадо і керував святою Церквою добре, прикладом був для стада словом і життям. Перебував на престолі досить років і багатьох на путь спасення наставив. Коли ж у глибоку почав приходити старість, бачив неміч свою; на швидку кончину чекаючи, залишив престол свій і в Синай до попереднього життя свого знову повернувся. Трохи поживши, помер у Господі і в лику святих єрархів став перед Владикою нашим Ісусом Христом, Йому ж слава навіки. Амінь.

У той самий день страждання святого мученика Астія, єпископа Дирахійського у Македонії, який за часів царювання Траяна постраждав. Спершу прутами олов'яними і жилами тварин били його, тоді помастили нагого медом, за градом на дереві розіп'яли, щоб, мухами і шершнями кусаний, помер. У такому стражданні мученик Христовий, помолившись, передав дух свій в руки Владики свого.

Місяця червня в 5-й день

Пам'ять святого священомученика Доротея, єпископа Тирського

Святий Доротей був єпископом Тирського града в часи Диоклетіяна, нечестивого царя римського. Налягло тоді на християн люте гоніння, і покинув святий Доротей престол свій, і ховався по незнаних місцях. Коли воцарився Великий Константин і тишу прийняла Христова Церква, святий Доротей знову до Тиру на престол свій повернувся. І пас добре стадо словесних овець, багатьох з ідолопоклонницького блуду приводячи до Бога. І продовжилося життя його аж до Юліяна Відступника". Коли той прийняв царство, спочатку не гонив відкрито Церкви, а приховано, звелівши однодумним князям своїм, що землями володіли, мучити й убивати християн. Доротей же святий, бачачи знову катування велике, яке нечестиві чинять вірним, знову покинув престол Тирської Церкви, уникаючи рук катівських і даючи місце гніву: звелів Господь не віддавати себе біді, що явно находить від гонителів, але втікати від них: "Коли, — казав, — гонять вас у граді цьому, втікайте в инший". Тому вийшов з Тиру і прийшов у Тракію, але й там ідослужителів не уникнув: Бог прикликав його до вінця мученицького. В Удському граді схопили його Юліянові князі. Багато ран зазнавши й різні страждання перетерпівши, передав у муках блаженну душу свою в руки Христа Бога. Старий був вельми: мав від народження свого сто сім літ. Залишив після себе писання різні, Церкві потрібні, грецькою і латинською мовою — знав обидві ті мови добре, у премудрості ж духовній і зовнішній досконалий був. І написав житія пророків, й апостолів, й инші корисні слова і сказання, нині ж сам записаний до книги життя, перебуває з тими святими, про яких написав.

У той самий день страждання святих мучеників Маркіяна, Никандра, Іперехія, Аполона, Леоніда, Арія, Горгія, Сединія, Іринія і Памвона, які в єгипетському краю різні муки за Христа витерпіли.

У той самий день пам'ять преподобного отця нашого Теодора Пустельника

Преподобний отець Теодор з юности був скопцем. Покинув світ, став монахом і пішов у пустелю Йорданську. І багато підняв трудів, намагаючись угодити Богові, через те й дар чудотворення від Нього прийняв. Була ж у нього якась потреба йти до Константинополя. Прийшов до моря, побачив корабель, що туди плив, і сів у нього. Коли ж відплили, трапилося, що корабель заблукав у відкритому морі, бракувало води для пиття, багато кораблеплавців і перевізників розгубилися і занепали духом. Преподобний же Теодор встав і, руки до неба піднісши, помолився старанно до Бога, який рятує душі людські від смерти. Тоді з молитвою перехрестив воду морську знаменням хресним і сказав кораблеплавцям: "Благословенний Бог! Зачерпніть води, скільки вам треба". Зачерпнувши, скуштували — і побачили, що морська вода перетворилася із солоної в солодку, як річкова, і наповнили посуд свій водою солодкою з моря. І всі прославили Бога, і старцеві поклонилися до землі. Він же сказав: "Пробачте мені, пани мої, не задля мене сталося це чудо всесильного Бога, а задля вас, бо журилися ви через брак води. Бачив Бог тугу вашу і сподівання на смерть — змилосердився над вами й перетворив морську солоність у річковий солод". Після того і корабель на шлях свій втрапив, молитвами святого того старця, і пристані, куди плив, швидко досягнув. Зробив же й инші чуда цей преподобний отець Теодор і переставився до Бога.

У той самий день переставлення Преподобного отця нашого Анувія ісповідника, Пустельножителя єгипетського

Преподобний Анувій єгиптянин був родом, велику мав віру і любов до Христа Бога. Коли гоніння на християн від ідолопоклонників було, він сміливо визнав Христа перед нечестивими — і мучили вони його. З Божого провидіння його відпустили — пішов у пустелю і жив у ній, подвизаючись й угоджаючи Богові