Житія Святих - Червень - Данило Туптало

відпала від очей його, і, прозрівши, охрестився, і сповнився Духа Святого, який освячував його на апостольську службу, і переіменований був із Савла на Павла. І зразу почав проповідувати на майданах Ісуса, що Він є Сином Божим, — дивувалися всі, що чули, й казали: "Чи не той це, який гонив у Єрусалимі тих, що називали ім'я Ісуса? І сюди прийшов зв'язати таких і вести до архиєрея". Він же більше міцнів і бентежив юдеїв, що жили в Дамаску, сперечаючись з ними про Христа Ісуса. Сповнилися ж юдеї на нього гніву — вирішили убити його і стерегли воріт градських вдень і вночі, аби не втік від них. Учні ж Христові, які були в Дамаску з Ананією, довідавшись про раду юдеїв, щоб убити Павла, взяли його вночі і в кошику через стіну градську спустили. Він же, із Дамаску вийшовши, не зразу до Єрусалиму повернувся, але спершу пішов до Аравії, як же про те до галатів пише: "Не віддався, — каже, — тілу й крові, не пішов до Єрусалиму, до раніше від мене покликаних апостолів, але пішов до Аравії, знову повернувся до Дамаску, потім через три роки прийшов до Єрусалиму побачити Петра".

Коли святий Павло прийшов до Єрусалиму, намагався приєднатися до учнів Господніх, але ті боялися його: не вірили, що він учень Господній. Святий же апостол Варнава, побачивши його і про навернення його до Христа збагнувши, радий був і привів його до апостолів. І розповів їм Павло, як на шляху бачив Господа, і що сказав йому, і як у Дамаску дерзав в імені Ісусовому. І сповнилися через те апостоли святі радости, і славили Христа Господа. Павло ж святий і в Єрусалимі в ім'я Господа Ісуса змагався з юдеями та еллінами. Якось, стоячи в церкві й молячись, був у піднесенні, і бачив Господа, який казав йому: "Вийди швидко з Єрусалиму, бо не приймуть тут свідчення твого про Мене". Він же сказав до Господа: "Самі юдеї знають, що я був той, хто садив до темниці і бив на площах тих, що вірили в Тебе, і коли проливалася кров Стефана, свідка твого, я був, стоячи там, і погоджувався з убивством його, стеріг ризи убивць його". І сказав йому Господь: "Іди, Я до поган далеко пошлю тебе". Після видіння того Павло святий, хоч і хотів ще трохи днів у Єрусалимі затриматися, насолоджуючись спогляданням апостолів і бесідами з ними, але не міг, бо ті, з якими він за Христа сперечався, зрушилися на гнів і шукали, щоб убити його. Зрозуміли те брати, завели його до Кесарії і відпустили в Тарс — і перебував там Павло, навчаючи людей Божого слова, поки не прийшов Варнава і не забрав його до Антіохії, де цілий рік учили в церкві, багатьох людей до Христа навернули і назвали їх християнами. Після закінчення року обидва святі апостоли Варнава та Павло повернулися до Єрусалиму й сповістили апостолам святим те, що в Антіохії діяла благодать Божа. І звеселили вельми Христову Церкву в Єрусалимі, ще ж і милостині досить принесли з добровільних пожертв антіохійців, для братів убогих і бідних, що в Юдеї живуть. Адже, коли царював Клавдійґ, був голод великий, за пророцтвом святого Агава, одного із сімдесяти апостолів.

Із Єрусалиму вийшовши, знову прийшли до Антіохії, де пробули якийсь час у пості, і в молитвах, і в служінні Божественної літургії, і в благовістуванні Божого Слова. Воля була Духу Святому послати їх у народи на проповідь. І сказав Дух Святий до тих, що в Антіохійській церкві начальствували: "Відлучіть Мені Варнаву і Павла на діло, на яке Я їх покликав". Тоді постили, і помолилися, і поклали руки на них, і відпустили їх. Вони ж, Духом Святим вислані, зійшли до Селевкії, звідти відплили на Кіпр. І були в Саламині, сповіщали слово Боже в синагогах юдейських. Пройшли острів аж до Пафи, знайшли якогось волхва, лжепророка-юдея, йому ж ім'я Варісус чи Елім, який був при антипаті Сергії, мужеві розумному. Той антипат прикликав Варнаву і Павла — хотів почути від них Слово Боже. І повірив у те, що вони говорили. Противився їм Елім-волхв, хотівши відвернути антипата від віри. Святий же Павло сповнився Духа Святого, поглянув на волхва і сказав: "О сповнений всілякого підступу і злости сину диявола, вороже всілякої правди, чи ти перестанеш викривляти рівні путі Господні? І нині ось рука Господня на тобі — і будеш сліпим, не бачитимеш сонця до часу". Раптом напала на нього темрява і пітьма, і руками шукав поводиря — тоді побачив антипат, що сталося, повірив, дивуючись ученню Господньому. Повірило ж з ним і людей багато. І примножувалася Христова Церква. Від'їхавши з Пафи, Павло і Варнава прийшли до Пергії Памфилійської, звідти пішли до Антіохії Писидської, що иншою є від великої Антіохії Сирійської. Там проповідували Христа. Коли багатьох до віри привели, старійшини града, що еллінського нечестя були, намовили заздрісних юдеїв — і вигнали ті апостолів святих із безчестям із града і з меж своїх. Вони ж, обтрусивши порох із ніг своїх, прийшли до Іконії. Там досить часу перебували, дерзали в проповіді Слова і привели до віри багато юдеїв та еллінів. Не лише проповіддю, а й знаменнями і чудами, що від рук їхніх були. Там до віри привели святу діву Теклю й уневістили її Христові. Невірні ж юдеї намовили еллінів і начальників їхніх кривдити апостолів і камінням побити їх. Вони ж, про те довідавшись, втекли з краю Ликаонського у Листру і Дервію і в околиці їхні і там благовіствували. Одного чоловіка, кривого з лона матері своєї, який ніколи не ходив, ім'ям Христовим на ноги поставили — і скочив той, і пішов. Люди ж, бачивши те чудо, підняли голос, по-ликаонському кажучи: "Боги, уподібнившись до людей, прийшли до нас". І називали Варнаву Дієм, Павла ж Єрмієм. І привели телиць, і вінці принесли — хотіли їм принести жертву. Варнава ж і Павло роздерли ризи свої і кинулися серед людей, кличучи й говорячи: "Мужі, що це ви робите? І ми подібні до вас люди". І мовили до них слово про єдиного Бога, який створив небо, і землю, і море, і все, що в них. І дає з неба дощі, і час плодоносний влаштовує, і наповнює їжею і веселістю серця людські. Те кажучи, ледве зупинили людей, щоб не жертвували їм. Перебували вони в Листрі й