Житія Святих - Січень - Данило Туптало

У той самий день святого мученика Теогена, який був єпископом в Парії Єлипонській і від Зіликинтія Трибуна вбитий був за Христа: зв'язаний і в безодні морській втоплений, помер.

Місяця січня в 3-й день

Пам'ять святого пророка Малахія

Святий пророк Малахія після повернення юдеїв із Вавилонського полону народився у Софах із племені Завулона. Він із юности чисте й непорочне провадив життя. Пророкував же про прихід Господній, і про страшний суд, і про зміну уставу і закону Мойсеевого на кращий, і про нову жертву. Ім'я ж йому те — Малахія, що означає Ангел, наречено було всім народом тому, що лицем був вродливий вельми, наче ангел, і тому, що ангельську беріг чистоту і святість і з ангелами дружній був. Багато разів розмовляв з ангелами, які таємниці Божі йому відкривали і провіщенню майбутнього навчали, про що достойні достеменно дізналися, голос ангельський чувши, але самого ангела бачити не могли. Малахія же святий лицем до лиця з ангелами говорив, як же хто говорить з другом своїм. Був же цей святий пророк останній зі всіх пророків, не постав-бо по ньому инший в Ізраїлі. Помер же він молодий літами і похований був з батьками на полі своїм.

У той самий день страждання святого мученика Гордія

Мученик Христовий Гордій був із града Кесарії Кападокійської, від християнських батьків народжений і в православній вірі вихований. Коли змужнів він, вибраний був до війська і став сотником воїнам, бо і тілесною міццю, і душевною мужністю перевершував инших. У той час Ліціній, цар Римський, отруту катування свого на християн вилив і підняв руку богоборну на Христову Церкву, і посилано накази і книги царські всюди, на всі торги, у всі важливі місця, щоб не поклонятися Христові. А якби хтось проти царського наказу вчинив, той щоб смертю помер. І ставлено ідоли перед усіма, камінні і дерев'яні, щоб поклонялися люди ділові рук своїх, ніби нерукотворному Богові. А тих, які не корилися, примушували муками. І сум'яття було в цілому граді, розкрадали маєтки християнські, порожніли доми вірних, а тіла їхні ранами роздроблювано. Жінок благочестивих волочили насеред града, жодного помилування не було для юности, жодної чести для старости, ті, що не були винні ні в чому, ті, наче злодії, страждали, тісні були темниці, доми ж знатні та багаті не мали своїх мешканців, пустелі ж наповнювалися вигнанцями за єдиний гріх — що в Христа вірили. Батько віддавав на смерть сина, син батька на суд тягнув, брат ненавидів брата і раб на пана повставав. Люту якусь безумства ніч душам людським диявол навів, що один одного, ніби в пітьмі, не впізнавали. Над усім цим молитовні доми руками нечестивих руйновано, вівтарі святі скидано, і не було приношення ніякого, ні кадила, ні місця для Божої Служби — все охопила скорбота, як якась темна хмара. Вигнані були Божі угодники, священні лики, лютого катування боячися, тремтіли, біси ж ликували, нечистотами і кров'ю жертвоприношень мерзенних вселенну оскверняючи. Таку біду бачачи, святий Гордій добровільно вибрав собі вигнання. Пояс-бо воїнський відкинув і, славу світу цього зневаживши, багатство, родичів, і друзів, і рабів, і спокій житейський, і все, що так людям, які світ і насолоди люблять, приємне, залишив — у пустельні і для людей непрохідні місця відійшов, бажаючи краще жити зі звірами, аніж з ідолопоклонниками, наслідуючи святого пророка Іллю, який, бачачи кумирослужіння Сідонське, на гору Хоривську вибіг і в печеру увійшов, намагаючись бачити Бога, як же і бачив, наскільки людське око Його бачити могло. Такий був цей Гордій — утік від шуму градського, криків торгових, величань княжих. Утік від судів обвинувачувальних, що продають, купують, кленуть, брешуть, срамословлять, утік від ігрищ, глуму і сміхотворства, які бувають в градах, сам чистий . Тими словами відкрито показав, що не насильно приведений, але добровільно віддає себе на мученицький подвиг, у чому наслідував Владику Христа, що у тьмі нічній юдеям, які шукали Його, Сам у руки віддався. І зразу святий Гордій очі всіх звернув на себе: був-бо муж такий, що вражав виглядом, через довге перебування в горах запорошену мав голову, бороду довгу, поганий одяг, висох всім тілом, палицю носив й у веретище був одягнений. Усе те налякало тих, що на нього дивилися, ще ж і божественна якась благодать освічувала лице його. Коли довідалися, хто він є, зразу різні голоси звідусіль заг лунали. Вірні з радости плескали, невірні ж суддю кликали, щоб звелів убити його. Все-бо зойку і гамору сповнилося, залишені були коні, залишені вершники, марно гуркіт колісниць стрясав повітря, бо ні один нічого иншого не хотів бачити, окрім Гордія, ані чути нічого иншого не хотів, окрім слів Гордієвих. Усе ж позорище сповнилося крику, що, наче вітер, у повітрі шумів, біг коней покриваючи. Тоді проповідник дав знак народові мовчати, замовкли труби, заспокоїлися сопілки, зупинилися органи, самого лише Гордія святого видно було й чути. Сидів же там на позорищі і князь, що влаштовував ті перегони, і винагороду за труди давав тим, хто біг, — до нього-бо зразу приведений був святий, і він спитав у нього, хто і звідки є, якої батьківщини і роду. Той же все про себе розповів: який має сан і задля чого, залишивши його, відійшов у пустелю і чому повернувся: "Повернувся, — сказав, — щоб відкрито показати, що ні за що маю твої накази, а Христа Ісуса, Надію мою і Захист, сповідую. Чув же, що ти понад инших багатьох лютіший чоловік. Я навмисне вибрав цей .

Не зміг же князь гнівом своїм і катуванням Гордія святого від віри відвернути, почав лукавий словами облесними зманювати його. Так-бо диявол звик боязливих страшити, міцних же облесністю зм'якшувати й розслабляти. Багато-бо кат святому подавав дарів, більше ж від царя обіцяв: "Має, — казав, — подати тобі цар почесніше між воїнством місце, маєтки великі, багатства, і славу, і все, чого захочеш". Святий же, чуючи ті обіцянки, посміявся з його безумства і сказав: "Хіба можеш дати мені щось таке, що б могло бути краще від Царства Небесного?" Тоді нечестивий князь, гнів і меч оголивши і перед спекулятором стати звелівши, і рукою, і язиком поганим наказав посікти Гордія святого. Хотів же святий посіченим