Житія Святих - Березень - Данило Туптало

святий Амвросій про те бесідує так: "Добре спитала ангела, як це буде. Вона-бо раніше читала, що Діва зачне, але не читала, яким чином Діва зачне. Читала справді пророче слово, що ось Діва у лоні прийме, але як прийме — нині їй ангел у Благовісті сповіщає" (Доти Амвросій святий). Розповідає-бо їй ангел спосіб зачаття не за природою і звичаєм людським, але надприродно, бо, де хоче Бог, відступають закони природи. Зачаття за дією Святого Духа: "Дух Святий зійде на тебе, і сила Вишнього тебе осінить". Від Нього у лоні приймеш, Він звершить у тобі недовідоме зачаття. Той, що міг із бездушної глини створити живого Адама, чи не зможе більше від живої Діви живе народити немовля? Якщо легко було Богові з кости Адамової втілити жінку, то чи не легко йому в утробі дівочій втілити чоловіка? Усе, діючи в Тобі, Дух Святий, о Пресвятая Діво, те сподіє, що у пречистій твоїй утробі з плоті твоєї плоть безплотому Слову Божому влаштується без сімени, через тебе-бо, двері, чистотою замкнені і дівством бережені, Господь пройде не инакше, ніж сонячне проміння через скло і кришталь проходить, освічуючи і просвічуючи тебе Божественною своєю славою, що бути тобі Матір'ю Божою справжньою, яка досконалого Бога і досконалого чоловіка народила, і Дівою нетлінною, яка перед Різдвом, так і в Різдві і після Різдва буде. То в тобі сила Вишнього зішестям Духа Святого сподіє. А що це є правдою, правдивим тобі для достовірности знаменням нехай буде те, що родичка твоя Єлизавета, яка була неплідною з юности і вже літами зістарілася, зачала сина, бо Бог так хотів і з неможливих речей можливі зробив. Неможливо-бо серед людей, щоб безмужня нетлінна Діва, як і неплідна, постаріла жінка, зачала і народила, але у всемогутнього Творця все це можливе, не знеможе-бо в Бога жодне слово, і неплідна стариця зачне, і ти, Діва, зачнеш". Таке від ангела чуючи благовіщення, Пречиста прийняла волю Господа свого і найглибшим смиренням з боголюбивого серця відповіла: "Я — раба Господня, нехай буде мені за словом твоїм". І зразу у святій її утробі, дією Святого Духа, відбулося зачаття невимовне, без насолоди плотської, але не без насолоди духовної, тоді-бо найбільше розтануло Божественним бажання серце дівоче і полум'ям серафимської любови горів дух її, і весь розум її ніби поза нею був, у Бозі поглиблювався і насолоджувався Його любов'ю невимовно, і в тій її духовній насолоді найлюбішого Боголюб'я і помислового Богобачення зачався Син Божий, і Слово стало тілом й оселилося між нами. Ангел же, благовістя, за велінням Божим, виконавши і втіленого в утробі дівочій Бога, як і ту, що втілила, належним за достоїнством поклонінням благоговійно зі страхом вшанувавши, пішов від неї, щоб стати перед престолом Господа Саваота, славлячи Тайну олюднення Божого зі всіма небесними силами у невимовній радості навіки. Амінь.

У той самий день святого отця нашого Йоана Золотоустого, Архиєпископа Константинограда, Слово на Благовіщення Пресвятої Богородиці

Радість благовіщення, свободу знамення, з рабства звільнення сповіщає ангел Діві. Ангел з Дівою говорить, але не так, як колись бесідував з ланкою змій у раю. У шостий, — каже євангелист, — місяць посланий був ангел Гавриїл від Бога до Діви, зарученої мужеві. Посланий був Гавриїл, аби цілому світові спасення благовістити. Посланий був Гавриїл, несучи підпис Адамовового поклику. Посланий був Гавриїл до Діви, щоб безчестя жіноче на честь перетворити. Посланий був Гавриїл, аби чесному Женихові спочивальню приготувати. Посланий був Гавриїл, аби між творінням і Творцем уневіщення здійснити. Посланий був Гавриїл до одушевленої палати Царя ангелів. Посланий Гавриїл до Діви, зарученої Йосифові, але береженої для Сина Божого. Посланий безплотний до Діви чистої. Посланий був вільний від гріха до тої, що не пізнала тління. Посланий світильник пресвітлий, сповіщаючи сонце правди. Послана була ранкова зоря, яка йде перед світлом дня. Посланий Гавриїл, щоб сповістити про Того, Хто в лоні Отчому є і на руках матері спочиває.

Посланий Гавриїл, щоб показати Того, Хто на престолі сидить і у вертепі лежить. Посланий воїн, проголошуючи Цареву таємницю, таємно вірою пізнавану, цікавістю ж не віднайдену. Тайну, якій покланяються, а не людським розумом міряють, Тайну, що божественним, а не людським розумом осягається. У шостий місяць посланий був Гавриїл від Бога. У який шостий? — Відколи Єлисавета прийняла благовіщення, відколи Иоана зачала. Звідки ж те пізнати, сам ангел, говорячи до Діви, так повідомляє: "Ось Єлисавета, родичка твоя, і вона зачала сина у старості своїй, і ось шостий місяць тій, яку називали неплідною". У місяць шостий від зачаття Иоанового: годилося-бо, щоб перед воїном слуга йшов, справедливо було, щоб вісник провістив прихід Владики. У місяць шостий посланий був ангел до Діви, зарученої мужеві, — до зарученої, а не пошлюбленої. До зарученої, але збереженої. Чому ж зарученої? Щоб не довідався розбійник [диявол] таємниці, бо знав лукавий, що через Діву прийде Цар. Бо й він чув голос Ісаїн, що говорив: "Ось Діва у лоні зачне і народить Сина". Наглядав за кожною дівою, щоб, де відчує ту тайну, там зразу завдати безчестя. І через те Господь через заручену Діву прийшов. Заручену мужеві, йому ж ім'я Йосиф. Почуй, що про того чоловіка і про Діву говорить пророк: "Дасться ця книга запечатана мужеві, що умів читати писання", тобто Діва, воістину нетлінна. Від кого ж дасться? Від священиків. Якому чоловікові? Теслі Йосифові. Цей Йосиф, браття, спершу до чесного приєднався шлюбу, народив дітей. Тоді, після дружини своєї, відмовлявся взяти иншу, в чистоті перебував, виховував дітей своїх у настановах і страху Господньому. Коли ж Павло-апостол на проповідь Євангелія вийшов, одного із синів його зустрів. Иншого, казав, з апостолів не бачив, лише Якова, брата Господнього, не від Марії, але від Йосифа народженого. Коли-бо священики цнотливому Йосифу Діву заручили, віддали її тому, хто часу шлюбу чекав. Він же, її приймаючи, воістину зберегти її нетлінною мав, і це задовго передбачив пророк, провістивши: "Дасться книга запечатана мужу, який уміє читати писання", тобто тому, що шлюбне єднання вже знав. І сказав: "Не можу читати". — "Чому не можеш читати, Иосифе?" — "Не можу читати, бо книга є запечатана". Для кого ж та запечатана книга бережеться? — Для Творця всього на обитель. Але до попереднього повернімося.

У місяць шостий посланий був Гавриїл до Діви Марії, прийняв від Бога веління таке: "Чуєш, ангеле, будь служителем страшному і сокровенному таїнству, чудові послужи, милосердям-бо своїм спонуканий, спішу зійти