Біжи або кохай - Люсі Лі

Костюм для тренувань лежав у моїй шафі. Короткий сірий топ і у тон йому легінси. Які, коли я їх вдягнула, відверто обтягнули мої сідниці. 

І як у цьому вигляді, та ще й з кульками в середині, мені тренуватись, розуму не доберу?

Завдяки старанням Ната, та кулькам, тренування вийшло більш ніж насиченим. 

Спочатку мене змусили бігти біговою доріжкою, що виявляється була на задньому дворі особняка, разом з імпровізованим спортмайданчиком. 

Потім змусили робити розтяжку та легкі силові вправи. Я то взагалі до спорту позитивно відношусь, і все б нічого, якби не дурна вагінальна іграшка.

З кожним моїм рухом, гадські грузики перекочувалися всередині мене, роздра́жнюючи мої найбільш чуттєві місця. Заводячи, та зводячи цим з розуму. Розпалюючи з кожним новим рухом, пекельне бажання.  

Мені навіть здалося, що за час тренувань, я виявила у себе не одну, а як мінімум ще три точки G. І потіла я в основному від того, що стримувала рвучкі стогони, а не від напруження. 

Нат під кінець моїх страждань-тренувань, почав кидати на мене підозріливі погляди, не розуміючи, що зі мною відбувається.

Я зі свого боку була до біса збуджена, та водночас зла як чорт. Та мабуть, якби не рамки пристойності та страх перед Корецьким, плюнувши на все, накинулася б на хлопця. Який нічого не підозрював, та мав необережність бути сьогодні моїм тренером.

Ось приїде цей чорт рогатий, я йому роги та поламаю. Очі його нахабні повидряпую, щоб більше не бачити цієї задоволеної пики. Навми́сно мені ці кульки підсунув перед тренуванням. Зараза така! Вирішив познущатися наді мною. 

Вповзаючи у свою кімнату після того, як ледве піднялася по сходах, на ходу почала стягувати з себе спортивний одяг. Ідучи у ванну кімнату, кинула в кошик для брудної білизни, що тут стояв. Та нарешті зайшла у кабінку душової. Рятуючись від спеки, та для того, щоб трохи прийти до тями. Після прохолодного душу, накинувши на тіло шовковий халат, практично відразу увалилася спати. Бо сили мої були на межі. 

Не знаю скільки пройшло часу, але розплющивши очі виявила на приліжковому столику охололий обід. Значить поки я спала Нат заходив до моєї кімнати. Це мене трохи збентежило, бо в нас з ним була домовленість, що він не заходить до кімнати, якщо я не відповіла на стукіт. Значить, він усе-таки був тут. І судячи з усього обід я успішно проспала. У животі від цієї думки одразу тужливо засмоктало.

Швидко переодягнувшись і захопивши пакет із брудною білизною, я вирішила спуститися вниз до їдальні сама. Зазвичай брудну білизну забирає та приносить чисту, Софа. Вона тут крім кухаря ще й у ролі прачки працює. 

Я вже знала, що на цокольному поверсі особняка обладнана чудова сучасна пральня. І там уже раз допомагала Софі з пранням. Але бувши застуканою Корецьким, була суворо ним відчитана та відправлена до своєї кімнати. Втім, як і завжди. Ще б у кут поставив на гречку, тиран доморощений. 

Хоч я на нього ще була зла, але спогади про Стаса миттєво розлилися приємним бентежним теплом униз живота. Я звичайно відпочила, але ще була не задоволена. 

Проходячи вітальню, звично привіталася з охоронцями Гошею та Мишком. З якими вже встигла познайомитись за час перебування у замку Корецького. 

Чоловіки провели мене уважним, допитливим, не емоційним поглядом. Втім, я вже звикла до такої їхньої поведінки. Це була їх робота. 

На кухні у чарівниці Софи як завжди все вирувало, кипіло парилося, смажилося та пеклося. Створюючи ансамбль запаморочливих ароматів. Мій шлунок відразу відреагував, демонстративно стискаючись у тугий вузол.

- О-о, дитинко, проходь. Я рада, що ти до мене зазирнула, — розпливаючись у доброзичливій посмішці, поспішила до мене Софа, беручи за руку.

- Привіт тітка Софочка, — усміхаюсь у відповідь жінці.

- Щось ти занадто бліда сьогодні дитино. Не захворіла ти часом? - питає тітка Софа, стурбовано заглянула в мої очі, та приклала пухкеньку долоню до мого чола.

- Ні, все добре, — збентежено посміхаюся. Не звикла я до такої турботи до себе. 

- Ну тоді сідай, я тебе чаєм напою. Он пиріг уже настиг. Є картопля запечена з качечкою. Що будеш з першу дитино?

- Все, — ковтаючи слину жадібно відповідаю.

Через пів години, я, разомліла і сита сиділа на дивані у вітальні, ліниво перегортаючи якісь модний журнал. Ната та Корецького, на мою радість, не було вдома. Вони разом, по словах одного з охоронців відбули на якусь важливу зустріч. 

Поки я спокійнісінько сиділа на дивані, на мене безмовно вирячилися дві пари чоловічих очей, тепер уже Жорика і Толика. Що чітко о восьмій годині вечора, і не хвилиною пізніше, змінили попередніх охоронців.

Я вже приблизно запам'ятала весь рух охорони й час їх перезмінок, обідню перерву та навіть вихідні.

Раз на тиждень один з охоронців був відсутній у будинку, зазвичай це відбувалося у вихідні дні. Отже, залишалося чотири, замість звичайних п'яти.

Взагалі-то, для порівняння з іншими багатими світу цього, у Корецького було мало людей для охорони. Але всі вони були неймовірно вишколені та мега підготовлені. 

Мені одного разу довелося випадково спостерігати за тренуванням чоловіків через вікно своєї кімнати. 

Це було щось. 

З десяток накачаних і мускулистих чоловіків, ставши в бойові стійки, мутували один одного по голих торсах. У мене тоді навіть щелепа відпала від побаченого.

Частина з охорони, живе у будинку, я так здогадуюсь у тому крилі, де я з необережності заблукала. А решта у хазяйському будинку, що знаходився поряд з головним особняком. У них там було щось на кшталт казарми. І за моїми підрахунками, Софа дещо помилилася чи навмисно приховала інформацію щодо загальної кількості охорони. 

Загалом, тут, на закритій території маєтку Корецького постійно знаходилося близько тридцяти мега підготовлених і озброєних до зубів чоловіків. При цьому вони постійно змінювалися. Я так розумію, працюючи позмінно. Одні залишали територію, інші приїжджали.

Система перепусток тут була доволі складна. Щось на кшталт пропускних карток, що слугували своєрідним паролем до вхідних воріт та дверей, з кімнат охорони. Кожен з охоронців носив таку у себе.