Кожною клітинкою тіла - Катерина Орлова

- Тобі мама казала, що мастурбація може призвести до сліпоти? - скрипучим голосом запитала я, вибираючись за допомогою Рона з машини.

Мої слова викликали в нього новий напад сміху.

- Мені це не потрібно, коли поруч зі мною є така спокуслива попка, - сказав він і ляснув мене по ній.

- Гей! - завизгнула я обурено. - Я ж сонна.

- Ну ось, тепер у тебе є сили на те, щоб прийняти душ і дійти до ліжка, - самовдоволено усміхнувся Рон.

Ми зайшли в його квартиру, де я прийняла швидкий душ. Він ще сильніше розслабив мене. Тож я ледь доповзла до ліжка, одягла футболку Рона, що лежала на ньому, і, загорнувшись у ковдру, заснула. Рона в той момент не було в спальні. Імовірно, він був у вітальні, бо звідти долинав звук працюючого телевізора.

Крізь сон я відчула поцілунок у скроню, і мої повіки здригнулися.

- Спи, малятко, - тихо сказав Рон.

- Котра година?

- П'ята.

- Дня?

- Так, - відповів він, і я відчула усмішку.

- Я хочу їсти. - Я сіла на ліжку й озирнулася. Штори були закриті, але під ними все ще проглядало сонячне світло. - У нас є їжа?

- Є. Я замовив доставку з італійського ресторанчика неподалік. Привезли півгодини тому. Ходімо, я тобі розігрію.

Рон підняв мене, загорнуту в ковдру, і відніс у вітальню. Посадивши мене на диван, залишив дивитися "Гострі картузи", поки сам у кухні грів для мене обід.

- Люблю цей серіал, - сказала я хрипким від сну голосом.

- І я, - відгукнувся Рон, крокуючи до мене з тарілкою, наповненою пастою з лососем.

- Ох, моя улюблена рибка, - облизнулася я, витягуючи руки з-під ковдри.

- Я знаю, - сказав Рон, передаючи мені тарілку і сідаючи поруч.

Приголомшливий запах приправ активував мої смакові рецептори, і я швидко поклала до рота виделку, наповнену ароматною їжею.

- Багато знаєш про мене? - не втрималася я від запитання.

Рон подивився на мене зі злегка піднятими бровами.

- Більше, ніж ти думаєш.

- О, треба буде влаштувати тобі іспит, - сказала я з провокацією в голосі.

- Треба буде влаштувати тобі прочуханку за твою зухвалість, - відгукнувся Рон, усміхнувшись.

Я удавано надула губи. Рон повернувся до екрана, зручніше влаштовуючись на дивані.

- Їж, Мел, охолоне.

Я жувала пасту, кидаючи погляди на Рона, і намагалася усвідомити, як так сталося, що я нарешті опинилася в цій обстановці. У такій нормальній, але при цьому вона все ще здавалася нереальною. Щойно я доїла, Рон прибрав на столик порожню тарілку, а я підповзла до нього і влаштувалася під боком. Міцна рука стискала моє плече, даруючи відчуття безпеки та комфорту. Ми дивилися серіал серію за серією, не бажаючи вставати з дивана навіть для того, щоб відвідати ванну кімнату або випити води. Наче чари цього дня здатні були зруйнуватися, якщо ми розділимося.