Біжи або кохай - Люсі Лі

Навіть не зрозуміла коли мене зморив сон, але, мабуть, я таки вирубалася. На ранок сполохнувшись різко підскочила і сонно озирнувшись навколо, та не побачила принесену учора Натом танцю із їжею. До якої я, так і не доторкнулася. Я так міцно спала, що не почула, як заходив Нат. Чи може ще хтось? 

Краєм ока побачила, що на прикроватному столику стоїть порожня склянка. Узявши її до рук, зрозуміла, що нещодавно із неї пили віскі. Від цієї думки мене аж підкинуло.   

Усвідомлення того, що хтось міг спостерігати за мною, доки я спала, кинуло мене у холодну паніку. 

Ще раз оглянувши себе, зробила невтішні висновки. Вигляд звичайно у мене був так собі. Одяг зім'явся до невпізнання, а на голові взагалі боюся уявити що коїться. І це я ще в дзеркало не дивилася. 

Потрібно хоч сходити привести себе до ладу. Невідомо, скільки мені ще тут доведеться знаходитися. Тим паче, що мене чекає важлива розмова з Корецьким, а я не у формі. Може, якщо я добре попрошу, мені вдасться його вмовити відпустити мене. Та за горнятком ароматної кави, ми прийдемо до загального консенсусу. І він змилосердившись, все-таки дасть мені відстрочку з виплатою боргу. Нат завірив мене, що Корецький не звір, значить шанс вийти з відси, примарний все-таки є.

З цими підбадьорливими думками, попрямувала у душ, щоб змити з себе залишки сну, та спогади учорашнього дня де ванна кімната, я вже знала. Вчора, коли мені закортіло по нужді, все тут обнишпорила.

Всередині ванної кімнати, як і передбачалося, було не менш розкішно, ніж у спальні. Все в біло позолочених тонах й дзеркалах, та така ж стерильна чистота, що засліплює очі.

Душова кабінка була величезною, тут могли поміститися ще три мене. Повністю роздягнувшись ступила всередину кабіни. Вправно розібравшись із сенсорною панеллю управління, де можна було відрегулювати температуру води, нарешті видохнула. Коли теплі, пружні струмені довгоочікуваної вологи потекли по моїм напруженим м'язам, огортаючи мене спокоєм та легким масажем, я, відкинувшись назад прикрила від задоволення очі. З радістю підставляючи тіло під прозорі краплі, насолоджуюсь кожною хвилиною. 

У цьому стані, абияк спробувала абстрагуватися від ситуації, що склалася на разі. Намагаючись перезавантажити мозок. Цьому трюку я навчилася ще у притулку. Так було легше прибрати емоції та подивитися на ситуацію, ніби збоку.

Та почала обмірковувати, про що говоритиму з Корецьким. Якщо він звісно особисто заявиться, а не пришле ще якогось посильного. 

Бо те, що я з ним незабаром побачуся, я не сумнівалася. Буквально шкірою це передчуваю.

Від несподівано неприємних спогадів нашої першої зустрічі із Корецьким мене як струмом вдарило. Перед внутрішнім взором, так й горіли його чорні очі, подернуті зневагою, та ще чимось забороненим, тваринним, страшливим. По тілу миттю поповз неприємний липкий страх, змушуючи напружитись.

І як же мені з ним себе поводити?. Звичайна розмова та обіцянки як найшвидше повернути програну батьком суму тут можуть не допомогти. Тому, перш за все, мені потрібно було зрозуміти, що він за людина.

Перше враження від зустрічі з ним було наповнене емоціями, в основному страхом за життя батька. Та жахом, що й мене прикінчать слідом, і достатньо буде якогось неправильно сказаного слово з мого боку, або погляду. 

Але згодом, коли страх трохи охолонув, а емоції заспокоїлися. Я усвідомила, що це був лише психологічний тиск. В інтересах Корецького було залякати мене до обмороку, от і нагнітав, тиснув, та загрожував. А я як маленька дурепа повелася, от і наобіцяла того, що не зможу ніколи виконати. А він цім скористався. Справжнісінький демон. 

Адже він перш за все бізнесмен, знає ціну переговорів. Значить, у мене є хоч маленький, але шанс домовитися із ним. Адже бути безправною іграшкою в руках зовсім незнайомого мені чоловіка, який мене лякає, мені не посміхається. Ось не за які блага  у світі. Моя свобода, та право обирати самій з ким бути, і як жити, мені були дорожчі.

З цими підбадьорливими думками. Я, намацавши на поличці мочалку та гель, почала натирати тіло, наспівуючи собі під ніс, веселу пісеньку.

Закінчивши приводити себе до ладу, розслаблена та умиротворена випливла у спальню. Попередньо накинувши на голе тіло махровий білий халатик, що висів на двері, та сконструювавши на голові тюрбан із рушника.

Але тільки я переступила через поріг ванної, як одразу ж завмерла в німому здивуванні.

По серед спальні, ближче до величезного вікна стояв склавши на грудях руки, зовсім незнайомий мені пекучий брюнет. Перше на що я звернула увагу, це не його величезний зріст, та неприємні риси обличчя. Й найголовніше - погляд, світло-сірих, майже прозорих очей. 

Чоловік нахабно роздивлявся мою фігуру, відверто затримуючись на самих пікантних місцях. Буквально впиваючись мені під шкіру, роздягаючи очима. Я навіть знеяковіла, намагаючись щільніше закутатися в поділ свого халата. 

Помітивши мої смикання, чоловік насмішливо хмикнув:

- Сором'язлива.

- Що перепрошую?

- Ну нічого, як тільки господар награється. ми обов'язково з тобою познайомимося ближче, крихітко, — з цими словами чоловік, не спускаючи з мене безсоромного погляду, став повільно наближатися.

Я защулившись почала залікувати закономірно упершись спиною в стіну. Відчуваючи як почали тремтіти мої коліна, від жаху, що зараз охопив мене. Коли я віч-на-віч, опинилася в одній кімнаті, із зовсім незнайомим мені чоловіком. 

Кричати, швидше за все, немає сенсу. Навіть якщо мене почують, то навряд чи прийдуть на допомогу. З одягу у мене було лише халатик і махровий тюрбан, і більш нічого. Я напружилася, уявляючи як ця ситуація виглядає збоку. Погляд незнайомця дуже красномовно говорив, що він зараз хотів би зі мною зробити.

А-А-А! Буквально заволала, налякана до гикавки підсвідомість. В голові одна за одною, почали спливати картинки, куди я битиму, якщо він раптом надумає напасти. Але всі вони були даремні, розбиваючись об величезну і потужну статуру монстра, що зараз стрімко насувався на мене.