Біжи або кохай - Люсі Лі

– Ну ось і зустрілися красуня, а я то думав, що вже упустив тебе. Та ось бачиш як доля розпорядилася, — блискаючи поросячими очима, розпливається у похабній усмішці жирний боров.

– Але як? - хрипко видихаю, ледь тримаючись, щоб не заволати на допомогу. Та я розуміла що це буде марно, тому що все скінчено. 

– Ти не повіриш, гроші творять чудеса, — задоволено шкіриться цей виродок.

Судомно видихнувши відчуваю як по тілу повзе холодний липкий страх, сковуючи тіло, в залізничних лещатах відчаю.

– Тільки не кажи мені, що не рада мене бачити, — чоловік награно надуває надміру повні губи. - Я так мріяв зустрітися, ми ж з тобою так тоді й не договорили, — наблизившись чоловік боляче хапає мене за підборіддя. – Я не чую, ти рада нашої зустрічі? – голос Михайла переходить у загрозливий рик.

Я спроможна була лише безглуздо кліпати очима, тому що повністю заціпеніла, від жаху. 

– Відповідай сучка! - несподівано голосно волає і боляче б'є мене долонею по обличчю. Приголомшена від болю, схлипнувши безпорадно падаю на підлогу. Та із жахом відчуваю ще один удар вже з ноги по ребрах.

Задихнувшись від різкого нестерпного болю, не маю змоги навіть вдихнути, а з горла зривається жалісливий хрип. 

Але виродок на цьому не зупиняється. Ще удар і металевий смак крові в роті, ще і ще удар. 

Жирний виродок продовжував бити мене доти, доки я не знепритомніла. Але я до останнього прикривала руками живіт, інстинктивно захищаючи ще таке тендітне маленьке життя.

Від автора:

Любі мої, як ви вважаєте, що буде з нашою дівчинкою далі? Невже вона так і залишиться в жирних лапах Ємельянова? Чекаю на ваші коментарі.