Артеміс Фаул - Йон Колфер

Фоулі міцно ухопив Мульча за підборіддя, щоб той не ворухнувся.

— Ну от. Тепер ми завжди поруч.

Фоулі вставив мініатюрний циліндрик у кущі волосся, що стирчало з вуха Мульча.

— Тепер і звук маємо. На випадок, якщо тобі доведеться кликати нас на допомогу.

Гном криво посміхнувся.

— Вибачте, що мене не розпирає від гордощів. Мені здається, що в мене і без допомоги краще виходить.

— Якщо сімнадцять арештів можна назвати «виходить», — зареготав Фоулі.

— Ого! У нас з’явився час на жарти?

Рут ляснув кентавра по плечу:

— Він має рацію. Часу обмаль. Ходімо.

І він потягнув Мульча по траві до групки вишеньок.

— Хочу, щоб ти почав копати тут і з’ясував, як той Фаул про нас дізнався. Може, в нього там якийсь пристрій спостереження. Що б то не було, знищ. Якщо зможеш, знайди капітана Шорт і подивись, що реально для неї зробити. Якщо вона загинула, то для біобомби все готово.

Мульч оглянув ґрунт.

— Не подобається мені.

— Що тобі не подобається?

— Земля. Відчуваю вапняк. Дуже тверда порода. Можу і не прогризти.

Підійшов Фоулі.

— Я проводив сканування. Первісна забудова була на скелі, але пізніші частини стоять уже на глині. У винному погрібці на півдні взагалі дерев’яна підлога. Той, хто має такого рота, як ти, не зупиниться.

Мульч вирішив уважати кентаврові слова радше компліментом, аніж образою. Розстібнув клапан іззаду на штанях.

— Гаразд. Відійдіть.

Рут і офіцери ЛЕП кинулися до прикриття, але Фоулі, який іще ніколи не бачив, як гном риє тунелі, вирішив лишитися і поспостерігати.

— Хай тобі щастить, Мульче.

Гном роззявив рота.

— А уу, — сказав він і нахилився. Кентавр озирнувся.

— А де всі...

Та закінчити він не встиг, тому що рота йому заліпила добряча грудка не так давно проковтнутої і щойно перетравленої глини. Коли Фоулі витер обличчя, Мульч уже зник в ямі, а з-поза вишень лунав такий регіт, що навіть гілки на деревах гойдалися.

Мульч просувався вздовж суглинного шару біля вулканічної породи. Чудова консистенція, камінців зовсім мало. Багато комах. Це дуже важливо для здорових зубів, адже вони — найважливіше, що може мати гном, і майбутня дружина дивитиметься перш за все на них. Мульч спустився іще нижче, живіт майже зачепив скелю. Чим глибший тунель, тим менше шансів, що сліди роботи побачать на поверхні. В наш час варто бути дуже обережним: повсюди натикано датчиків руху і фугасів. До чого лише не вдаються Люди Бруду, аби захистити свої цінності. Як бачимо, вони мають рацію.

Мульч відчув вібрацію зліва. Кролі. Гном зафіксував координати на своєму внутрішньому компасі. Ніколи не буде зайвим знати, де перебуває місцева фауна. Він обійшов кролячу нірку і попрямував до фундаменту будинку так, щоб зайти з південного заходу.

Знайти винний погрібець було легко. Кілька століть залишки вина просочувалися крізь підлогу, і земля навколо набула винного смаку. Серйозний букет, ніякої легковажності. Трохи фруктового присмаку, але він не робить вино легким. Особливе вино, що зберігають на нижніх полицях. Гарна глина.

Гном направив щелепи до неба, вгризаючись у дерево підлоги. Протиснувся крізь отвір і стряхнув зі штанів залишки переробленого ґрунту.

Він стояв у темній кімнаті, що було просто благословенням для гномських очей. Сонар спрямував його до неприкритого місця на підлозі. Метром ліворуч — і він мало не перекинув величезний барель італійського червоного.

Мульч знову роззявив щелепи і прогриз стіну. Приклав вуха до червоної цегли. Завмер на мить, убираючи вібрації будинку. Багато низькочастотного шуму. Десь працює генератор, по внутрішній проводці тече багато соків.

Кроки. Вгорі. Мабуть, на третьому поверсі. І близько. Скрегіт. Метал по цементу. Знову. Хтось щось будує. Або ламає.

Щось поповзло по нозі. Мульч інстинктивно ляснув долонею. Павук. Просто павук.

— Вибач, маленький друже, — сказав він сірій плямі. — Я трохи нервуюся.

Сходи були, звісно, дерев’яні. По запаху можна було сказати, що їм більше, ніж сотня років. Такі сходи рипіли, варто було на них лише подивитися. Краще за будь-які детектори для мін проти непрошених гостей. Мульч пішов під самою стіною, обережно переступаючи з ноги на ногу. Біля стіни дерево мало найбільшу опору, тому майже не скрипіло.

Не все було так просто, як можна подумати. Гномові ноги створені для копання, а не для делікатних балетних па чи балансування на сходах. Проте Мульч дістався до дверей без пригод. Пара мостин ледь чутно рипнула, але ані людське вухо, ані пристрої нічого би не помітили.

Двері були зачинені, іншого ніхто й не очікував, та для гнома-клептомана то була неважка задачка.

Мульч схопився з бороду і висмикнув жорстку волосину. Волосся гномів значно відрізняється від людського. Власне, борода і волосся були у Мульча чимось на зразок антен, що допомагали орієнтуватися в просторі й уникати небезпеки під землею. Якщо волосину висмикнути, вона одразу ж твердішала. Мульч спритно загнув кінчик волосини, і за секунду та стала зовсім твердою. Ідеальна відмичка.

Один швидкий рух, і замок здався. Лише два тумблери. Вражаючий захист. От уже ті люди ніколи не подумають, що можна вдертися до них ізнизу. Мульч ступив на паркет коридора. Усе навкруги смерділо грошима. Тут можна було добре розжитися. Як би ж то в нього був час!

Камери ховалися під архітравом. Зроблено зі смаком. Апарати спостереження кріпилися в природно затінених нішах. Пильність понад усе. Мульч трохи постояв, вираховуючи мертву точку системи. В коридорі три камери. Кожна повертається на дев’яносто градусів. Крізь них ніяк не пройти.

— Потрібна допомога? — сказав голос у вусі.

— Фоулі? — Мульч перевів погляд на найближчу камеру. — Можеш щось із ними зробити? — пошепки запитав він.

Гном почув, як пальці кентавра забігали по клавіатурі, і раптом його праве око наблизило зображення.

— Зручно, — похвалив Мульч, — І я собі таку хочу. У маленькому навушнику хмикнув голос Рута.

— Ні в якому разі, в’язню. Постанова уряду. Та й що ти з нею робитимеш у в’язниці? Роздивлятимешся стіни камери крупним планом?

— Ти такий добрий, Джуліусе. Що сталося? Заздриш, що в мене вийшло те, із чим ти не впорався?

Лайку командира зупинив Фоулі.

— Так, зрозуміло. Проста відеомережа. Навіть не цифрова. Я запишу останні десять секунд і за допомогою тарелів транслюватиму їх на кожній камері. У тебе кілька хвилин.

Мульч переступив із ноги на ногу.

— Скільки часу тобі потрібно? Я тут стою зовсім без