Альфонс Цiттербаке - Герхард Хольц-Баумерт

-- Ну вiдчиняй, нарештi, хлопче! У мене ж нема часу, -нетерпеливився газiвник за дверима.

-- Почекайте ще хвилинку, будь ласка, -- попрохав я його в щiлину для листiв.

Я вже й не знав, що його робити. Спробував ще раз старий номер. Я в кiмнату -- i Чистун туди. Прослизну в коридор, а вiн ще й випередить мене. Я пiдiйшов до дверей.

-- На жаль, не можу вам вiдчинити -- мiй Чистун немов сказився! -прокричав я.

-- То ти вiдчиниш чи нi? -- розсердився газiвник. Вiн став грюкати у дверi, дзвонити, але зрештою пiшов геть. Я чув його лункi кроки на сходах. Якщо тепер газова контора не дасть нам газу, адже ми не заплатили їм, то хай Чистун начувається. Я взяв вiника i добряче поганяв Чистуна. Шкода тiльки, що зачепив велике фото -- на ньому молодi мама й тато гуляють весiлля. Те фото впало на пiдлогу й розбилось. А Чистун налетiв на маленьку вазу з квiтами, що стояла на буфетi, i розлив усю воду. Я скочив на диван, а Чистун перелетiв на шафу.

Коли це чую, прийшла мама. Якщо вона зайде в коридор, а тодi в кiмнату, Чистун вилетить надвiр. Я пiдпер спиною дверi. Мама заклацала клямкою.

-- Облиш жарти, Альфi, -- почувся з коридору її голос.

-- Я не жартую, мамо. Будь ласка, не вiдчиняй! -- попрохав я. Але мама не слухалася.

-- Будь ласка, не вiдчиняй, а то Чистун вилетить! -- закричав я. Мама перестала клацати клямкою.

-- Чистун вилетить, коли ти вiдчиниш! -- ще раз пояснив я.

Мама пiшла на кухню.

Папуга сидiв на карнизi для гардин.

-- Досить вже! -- люто крикнув я i полiз на шафу, тодi на грубку, скочив на диван, звiдти на стiл, але Чистуна так i не впiймав. Я саме лежав на шафi i чхав -- там стiльки пилюки! -- коли увiйшла мама. На щастя. Чистун у той час сидiв на грубцi, недовiрливо поглядаючи на мене, i не помiтив одчинених дверей. Мама швидко причинила дверi, але мене нiде не побачила.

-- Я тут, нагорi, -- тихенько обiзвавсь я.

Мама побачила мене i сплеснула руками. А як її засмутили перекошенi гардини, розбита фотографiя, перекинута ваза -- увесь той розгардiяш, який панував у кiмнатi!

-- Нiяк не впiймаю. Що робити?

Я замахав вiником. Чистун облетiв кiмнату i знову сiв на грубцi. Вже й мама стала допомагати менi ловити папугу. Я заходив з одного боку, мама -- з iншого. Ненароком вона скинула iз столу чашку. Добре, що нашкодила мама. А якби це зробив я?

-- Нiзащо нам його не впiймати, -- промовив я i мало не заплакав. Я вже уявляв собi, як Чистун вилiтає надвiр, як вiн чубиться з горобцями та дроздами.

Десь за годину прийшов тато. Вiн штовхнув дверi, але цього разу їх пiдпирала мама.

-- Паулю, будь ласка, не вiдчиняй! -- благала вона. -- Чистун вилетiв.

-- Будь ласка, зачекай, -- обiзвався i я.

Тато щось буркнув про свiй голод i про те, що йому треба роздягтися.

-- Зачини всi дверi, -- попрохала його мама в замкову щiлину.

Тато зробив так, як казала мама. Тiльки пiсля цього мiг вiн увiйти. Тепер жахнувся тато. Вiн похитав головою i витер на обличчi у мами пил.

-- Я думав, ви менi приготували щось особливе, -- сказав вiн, -а ви просто перекинули квартиру догори дном.

-- Тату, допоможи нам, -- попрохав я.

-- Тут нема нiчого складного, -- сказав вiн, узяв мисочку з кормом i показав її Чистуновi. Той саме сидiв на карнизi для гардин. Побачивши мисочку, папуга радiсно застрибав по карнизовi. Тодi тато поставив мисочку в клiтку. Чистун облетiв навколо клiтки i обережно пролiз у дверцята. Мить -- i тато зачинив його.

-- А тепер давайте прибирати, -- переможно сказав вiн. Чистун жадiбно клював свої зернятка, а ми до самого вечора наводили лад у квартирi.

Перед сном мама помiтила, що грошi за газ лежать на кухонному столi.

-- Хiба не приходив газiвник? -- запитала вона. Я саме читав дитячу газету i затулився нею.

-- Не знаю, -- пролепетав я. -- Вiн мав прийти ще раз.

Через тиждень iз газової контори надiслали нам листа. В ньому йшлося про те, що сiм'я Цiттербаке не впустила газiвника до помешкання i не заплатила за газ. Якщо в триденний строк ми не заплатимо, то газу не буде. Чи це не пiдло?

Мама взялася була допитувати мене, як це так сталося, що газiвника не впустили до помешкання. Та в цю мить Чистун вiдчинив дверцята i випурхнув iз клiтки. Я кинувся його ловити. Тепер мама вже не могла розпитувати мене. Вона тiльки злякано вигукувала:

-- Обережно! Картина! Обережно! Ваза! Обережно! Чашка!

Завтра я напишу в газову контору листа i поясню, що у всьому винний Чистун. Отакий подаруночок, одержав я вiд тьотi Зiгрiд!

Я чув, що смугастих папуг можна навчити добре розмовляти. Мiй Чистун теж повинен розмовляти. Менi б хотiлося, щоб спочатку вiн опанував нiмецьку, а потiм разом ми вивчали б росiйську. Мабуть, вiн мiг би тодi питати мене окремi слова. Отже, до роботи! Я сiв перед клiткою i почав:

-- Любий Чистуне, будь уважний. Припини розваги. Будемо старанно вчитися. Ти хочеш?

Я уважно подивився на нього. Може, вiн щось скаже або зробить. Чистун здавався розумним i покiрливим, але великої охоти до науки у нього не було. Вiн пiдскочив до мисочки i почав їсти.

-- Спочатку попрацюй, а тодi їж, -- зауважив я. Та Чистун наче нiчого й не чув. Що ж, нашим учителям теж нелегко з нами! Я зачекав, поки вiн наївся, i почав знову:

-- Кажи за мною: мене звати Чистун Цiттербаке. Папуга помахав крильцями i, мов спересердя, двiчi хрипко каркнув. Для початку i це добре.

-- Браво, -- похвалив я. -- Ану ще раз: мене звати...

В цей час до кiмнати зайшла мама, i Чистун заверещав. Я попрохав маму не заважати -- менi як треба працювати з Чистуном. Мама тiльки здивовано подивилася на мене i вийшла. Пiсля того, як