Паморочливий запах джунглів - Юрій Володимирович Покальчук

Софія зустріла його в халаті, під яким виразно вже нічого не було, і короткий поцілунок був просто звичним ритуалом.

Вона не цуралась мінету, і Вадим роздягався і лягав голий на ліжко і скидав геть усе із себе, навіть ланцюжок з шиї, бо саме під час мінету – так йому здавалось – кожна дрібничка на тілі була зайвою, не дозволяла абсолютного розпруження і пасивного розчинення у відчутті наростаючої в ширину насолоди.

Пасивна насолода займала його тіло, як повінь, захоплювала поступово всі частки тіла, одна за одною, і коли вшир все було зайняте і тіло перетворювалось на один еротичний, пульсуючий орган, концентруючись довкола стрижня, який керував усім організмом зараз, і все працювало тільки на нього, і остання відступала свідомість, поступаючись всіма думками лише тим, які були сексуальними і блискавками ширяли в голові, набуваючи образності і спогадів, більш чи менш зв'язаних з конкретним об'єктом, який володів у цю мить Вадимовим тілом.

І врешті, коли насолода починала підійматися вгору і стрижень починав напружено волати про можливий кінець сеансу, Вадим випрочувався з гарячих вуст і здебільшого повертав жінку на живіт, ставив рачки і повільно, розтягуючи своє і її задоволення, входив у неї ззаду, і далі вже рухався, чимдалі швидше нарощуючи темп.

За півгодини Вадим вже трахав Софію раком на дивані і, заплющивши очі, віддавався тілесним відчуттям, зумисно довго не поспішав, аби не скінчити гри завчасно, але Софія смикалась під ним незупинно і сама рухалась задом в ритмі, намагаючись ніби увібрати його максимально в себе, а потім вигнулась і її рука ковзнула униз, і почала в процесі акту пестити його ядра, і врешті дісталась стрижня, і, зойкнувши від відчуття напруження того, що входило в неї, почала кінчати і завищала, як кішка, якій наступили на лапу.

Вадимові вистачило лиш миті відзначити характер цього виску, аж тут він і сам дістався кінця, почав кінчати теж – м'яко і солодко, вганяючи чимдалі сильніше і швидше в неї свого сексуального стрижня, і ось вони закінчили свій біг майже разом.

Ще мить він смикався у ній не виходячи, бо його закінчення завжди були довгі і не хотілось полишати жінку відразу, і так тяглося ще кілька хвилин, і ось нарешті він витягнув з неї стрижня і зітхнувши ліг на канапу. Софія вмить вмостилася поруч і узяла ще напівнапруженого стрижня в рот, і Вадим смикнувся, бо рештки задоволення ще відгукувалися в ньому, і відчув спокій і погідність, і так пройшло десь із півгодини, і він заснув накоротко, і коли прокинувся, вона все ще лежала в нього між ногами, скрутившись калачиком так, що його зів'ялий стрижень так і лишився в неї в роті.

Але зараз всього вже було досить, другий раз сьогодні із Софією не входив у його плани, і Вадим встав і пішов у ванну.

А потім вони пили каву і по чарці коньяку, і вона засмажила йому яєчню, і настрій у Вадима був чудовий.

Софія знову згадала, як до неї на селі залицялися різні кавалери, і як її батько їх відшивав.

– Ти карасавиця, а він – гумно. Ти подивись на себе! Ти – карасавиця, а він старий і лисий, і машина в його погана! Ти, може, через машину з ним ото злигалась, так машина ота таки геть вичовгана і нікудишня, а він – гумно!

Софійка заперечувала, що її кавалер не лисий, що на машину їй плювати, бо їй хлопець подобається, і що він зовсім не старий, а йому лиш тридцять два.

На що батько:

– Піду подивлюся на нього. Він там у дворі біля машини порається.

Приходить.

– Ну не лисий, але буде лисий, а що застарий для тебе, то правда, бо тобі лиш двадцять. А машина стара і гівна варта. Коротше, думай добре, бо ти – карасавиця, а він – гумно!

Софійка таки вийшла заміж за свого лисого, і то довго не потривало, її тато був правий.

Але трахатись вона полюбила з юних літ, і це було для неї важливою часткою її життя. Без хуя як без рук – з тої породи.

«Фізичне полегшення – велика справа, – подумав Вадим. – Всі хвороби від нервів і від того, що люди мало трахаються і божевільні гормони ганяють без виходу людським тілом і завдають шкоди нервовій системі».

Відпочивши, Вадим відчув, що пацан його ворушиться там унизу, і хоч не збирався, але думки мимоволі поповзли в напрямку жіночого отвору, але стримав себе – чого підряд забагато, то не найкращим чином впливає на здоров'я. Бо ще ж попереду справи.

Сенк'ю вері в бога мач!

Плани у нього були доволі різні на цю святу суботу, і Вадим подався далі у місто.

Його колишня дружина приїхала з Луцька на кілька днів у справах своєї дисертації, вона подалась у науку, як філолог захищала дисертацію про якісь давні рукописи релігійного плану. Вони вже були розлучені десять років тому, і доньці було чотирнадцять. Вадим бачив доньку доволі рідко, але старанно їздив час від часу до Луцька, аби з нею зустрітись, і гроші видавав на дитину регулярно і тут проблем ніби не було.

Але Марина завжди мала про що з ним говорити – насамперед це була їхня дитина і тут тем було море – і про літні канікули, і про навчання, і про інтереси, і про залицяльників до доньки, і про…