Нові коментарі
15 листопада 2024 18:15
Шановна пані Галино, дякуємо Вам за Вашу творчість! Ми виправили вказану Вами неточність. Дякуємо за проявлену увагу. З повагою, адміністрація сайту
З Божою правдою
3 липня 2024 02:48
Щиро вам дякую за увагу до моєї казки з книги казок ''Богданія''. На кожному з двох сайтів, з якого ви могли передрукувати цю казку, у змісті
З Божою правдою
Українські Книги Онлайн » Детективи » Хрещений батько - Маріо Пьюзо

Хрещений батько - Маріо Пьюзо

Читаємо онлайн Хрещений батько - Маріо Пьюзо
майже неминуче мусило привести до зменшення його могутності. Проте невдовзі їм усе мало стати зрозумілим.

Віталися, попивали коктейлі. Минуло ще майже півгодини, перш ніж дон Корлеоне сів у крісло біля полірованого столу з горіхового дерева. Хейген непомітно розташувався ліворуч і трохи ззаду дона. Це був знак іншим донам займати місця навколо столу. Їхні помічники сіли за ними, консільйорі розміщувалися ближче, щоб мати змогу в разі потреби дати пораду.

Першим говорив дон Корлеоне, і говорив так, ніби взагалі нічого не сталося. Ніби він не був тяжко поранений, а його син – замордований, його імперія – на краю розладу, а його сім’я розкидана по світу – син Фредді на Заході під захистом «родини» Молінарі, Майкл – переховувався десь на закутках Сицилії. Зрозуміло, що він говорив сицилійським діалектом.

– Я хочу подякувати вам усім за те, що ви прибули, – сказав він. – Розглядаю це як послугу, зроблену мені особисто, і вважаю себе боржником перед кожним із вас. Хочу відразу ж заявити: я прийшов сюди не сперечатися й не переконувати, а лише обговорювати з розумними людьми, що ми можемо зробити, аби розійтися друзями. Я запевняю вас, що у мене немає іншої мети, і той, хто знає мене добре, підтвердить, що я ніколи не кидав слова на вітер. Отже, перейдімо до справ. Ми всі тут чесні люди, і нам не треба, як юристам, розпинатися один перед одним у порядності.

Він помовчав. Ніхто не озивався. Одні палили сигарети, інші пригублювали чарки з напоями. Усі вони вміли терпляче слухати, не перебиваючи. Крім того, вони мали ще одну спільну рису. Вони були тими винятковими людьми, що відмовилися визнати норми організованого суспільства, відмовилися підкоритися владі інших. Не існувало ніякої сили, ніякої смертної людини, що могла б примусити їх підкоритися своїй волі проти їхньої власної. Ці люди провадили свою волю, не зупиняючись перед хитрощами і вбивством. Тільки смерть могла змінити їхню волю. Або ж незаперечна логіка.

Дон Корлеоне зітхнув.

– Як сталося, що справа зайшла так далеко? – риторично спитав він. – А втім, чи не однаково. Наробили чимало дурниць. Усе було нещасливим і зайвим. Якщо дозволите, я розповім про те, що трапилося, як я його бачу.

Він помовчав, аби переконатися, що ніхто не заперечує проти того, аби він виклав свій бік справи.

– Богу дякувати, я видужав і, можливо, прислужуся на залагодження всієї цієї халепи. Можливо, мій син був надто гарячкуватий і впертий. Я не стану цього заперечувати. Але якщо говорити по порядку, то все почалося з того, що до мене прийшов Солоццо в діловому питанні й попросив допомоги грошима й впливом. Він заявив, що за ним стоїть також «родина» Татталья. Пропозиція була пов’язана з наркотиками, які мене не цікавлять. Я людина спокійної вдачі, і такі справи мені не до смаку. Я й пояснив усе це Солоццо з належною повагою до нього та до «родини» Татталья. Сказав йому «ні» цілком ввічливо. Я сказав, що його бізнес не перетинається з моїм і що у мене немає жодних заперечень проти того, аби він заробляв собі на хліб у такий спосіб. Він сприйняв усе це хворобливо і накликав біду на наші голови. Що ж, це життя. Кожен із нас має на що нарікати. Але я не для того взяв слово.

Дон Корлеоне помовчав, давши Хейгенові знак принести склянку з холодним питвом. Хейген швидко виконав його бажання. Дон Корлеоне зволожив уста.

– Я хочу укласти мир, – заявив він. – Татталья втратив сина – і я втратив сина. Ми поквиталися. До чого б дійшов цей світ, якби проти здорового глузду всі затялись у своїй ворожості? Це був би той важкий хрест, що спостиг Сицилію, де всіх чоловіків настільки поглинула кревна помста, що в них уже не лишилося часу заробляти на хліб своїм сім’ям. Це безглуздя. Отже, я пропоную: повернімося до того, як було. Я нічого не робитиму, щоб з’ясувати, хто зрадив і вбив мого сина. І якщо настане мир, то й не буду з’ясовувати. Але мій менший син не може вернутися додому. Я подбаю, щоб він мав змогу повернутися в повній безпеці, і хочу мати запевнення, що йому ніщо не загрожуватиме з боку влади. Коли залагодимо цю справу, тоді, певне, можна буде переговорити й про інші справи, які нас цікавлять, і владнати їх на взаємну вигоду. – Корлеоне зробив руками виразний жест, ніби віддаючи себе на волю зборів. – Оце й усе, чого я хочу.

Чудово сказано. Так схоже на колишнього дона Корлеоне. Логічно. Поступливо. Розважливо. Проте всі помітили, що він говорить про своє добре здоров’я, тобто натякає, що з ним не можна не рахуватися, попри всі невдачі, які судилися «родині» Корлеоне. Завважили й ті його слова, що обговорення інших проблем буде марним, доки не укладено миру, до якого він закликав. Зрозуміли також, що дон Корлеоне пропонує відновити «статус-кво», отже, не збирається нічого втрачати, незважаючи на невдачі минулого року.

Як не дивно, донові Корлеоне відповів не Татталья, а Еміліо Барціні. Він говорив гостро, однак не припускаючись якихось грубощів чи образ.

– Усе це правда, – сказав Еміліо. – Але треба б дещо уточнити. Дон Корлеоне дуже скромна людина. Але річ у тому, що Солоццо й Татталья не могли розпочати новий бізнес без допомоги дона Корлеоне. Своєю відмовою він фактично завдав їм збитків. Звісно, у цьому немає його провини. Але залишається фактом, що судді й політикани, які не цуратимуться послуг від дона Корлеоне, навіть якщо йдеться про наркотики, не схочуть і розмовляти ні з ким іншим, коли йтиметься про ті ж самі наркотики. Солоццо не міг розпочати діла, не отримавши запевнення, що з його людьми обходитимуться поблажливо. Ми всі це знаємо. Якби не це, ми б усі були бідняками. Тепер посилено покарання, і судді й прокурори зробилися надто незговірливі, коли хтось із наших людей трапиться із наркотиками. Навіть сицилієць, якщо його засудять на двадцять років, і той може порушити правило «омерта» й вибовкати все, що знає. Так не повинно бути. Дон Корлеоне контролює весь цей апарат. І його відмова нам у використанні його впливу – вчинок не дружній. Він залишає наші сім’ї без хліба. Часи міняються, це колись кожен міг діяти сам по собі. Оскільки дон Корлеоне тримає у своїх руках усіх суддів нашого штату, він повинен ділитися з нами або дозволяти іншим користатися ними. Звісно, він може виставити рахунок за надання нам послуг. Зрештою, ми ж не комуністи. Але він повинен дозволити нам

Відгуки про книгу Хрещений батько - Маріо Пьюзо (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: