Острів Каміно - Джон Гришем
Він обережно взяв до рук «Засудженого» і погладив, мов рідкісну коштовність. Не розгортаючи книгу, він уважно оглянув суперобкладинку, лицевий і тильний боки, корінець. Потерши обкладинку, він тихо промовив, ніби до себе:
— Обкладинка першого видання, яскрава, не вицвіла, жодних дефектів,— Брюс повільно розгорнув книжку на обороті титулу.— Перше видання, надруковане видавництвом Університету штату Луїзіана у січні 1985 року,— він перегорнув ще кілька сторінок, а тоді згорнув книгу.— Прекрасний екземпляр! Я вражений. А ви її читали?
— Ні, але читала кілька детективів Берка.
— Ви ж ніби читаєте здебільшого авторок, а не авторів.
— Так, але це не строге правило. А ви з ним знайомі?
— О, так. Він двічі приїздив у мій магазин. Чудовий хлопець.
— То ви вже маєте два такі перші видання?
— Так, але повсякчас шукаю нові.
— А що ви робили б із цим моїм примірником, якби купили його?
— То він продається?
— Можливо. Я й не підозрювала, що вони такі дорогі.
— Я купив би його за п’ять тисяч, а потім спробував би перепродати вдвічі дорожче. Серед моїх клієнтів є серйозні колекціонери, і я знаю, що кілька з них залюбки її придбали б. Кілька тижнів ми торгуватимемося. Я почну скидати, але нижче семи тисяч не опущуся. Якщо продати її за таку ціну не вдасться, то поміщу її в підвал років на п’ять. Перші видання — це дуже хороші інвестиції, бо їх більше неможливо надрукувати.
— П’ять тисяч доларів,— повторила Мерсер, постаравшись зробити ошелешений вираз обличчя.
— Хоч зараз.
— А можна вторгуватися?
— Звісно, але шість — моє останнє слово.
— І ніхто ніколи не дізнається, звідки вони? Я маю на увазі: не можна буде якось за ними вийти на мене й Тессу?
Брюс розсміявся:
— Ну звісно ж, ні. Це мій світ, Мерсер, і я граю в цю гру вже двадцять років. Ці книги зникли кілька десятиліть тому, і ні в кого не буде жодних підозр. Я приватно запропоную їх своїм клієнтам, і всі будуть щасливі.
— І жодних записів немає?
— Ну а де вони можуть бути? Хто стане вести облік усіх перших видань у країні? Книги не лишають слідів, Мерсер. Чимало з них передаються як коштовності, тобто не завжди враховуються, якщо ви розумієте, що я маю на увазі.
— Ні, не розумію.
— Вони не фігурують у заповітах.
— A-а, зрозуміло. А буває таке, що їх крадуть і перепродають?
— Буває. Я не стану купувати книжки надто сумнівного походження, проте неможливо з вигляду книги визначити, що вона крадена. От візьмімо «Засудженого». Перший тираж був маленьким, і з часом більшість книжок із нього зникла, а через це, як і зазвичай, зросла вартість тих, що збереглися в хорошому стані. Але на ринку досі є багато примірників, і всі вони ідентичні— чи принаймні були такими, коли їх надрукували. Багато з них переходять від одного колекціонера до іншого. Думаю, кілька з них було вкрадено.
— А можна я виявлю нетактовну цікавість і запитаю, яке перше видання — найцінніше у вашій колекції?
Брюс посміхнувся й на мить замислився.
— У цьому немає нічого нетактовного, але про такі речі треба говорити обережно. Кілька років тому я придбав за п’ятдесят тисяч ідеальний примірник «Ловця в житі». Селінджер рідко підписував цей свій шедевр, але той примірник він подарував своєму редакторові. Книжка багато років лишалася в родині цього редактора, і вони її майже не торкалися. Вона в ідеальному стані.
— А як вам вдалося її дістати? Пробачте — це просто приголомшливо.
— Про неї багато років ходили чутки, і джерелом їх, напевно, була сама родина редактора, яка відчула запах великих грошей. Я розшукав племінника редактора, прилетів у Клівленд і напосідав, доки не вмовив продати мені книгу. Вона ніколи не з’являлася на ринку, і, наскільки мені відомо, ніхто не знає, що вона в мене.
— А що ви робитимете з нею?
— Нічого. Просто триматиму у своїй колекції.
— А хтось бачив її?
— Ноель і кілька друзів. Якщо хочете, я залюбки вам її покажу — разом із рештою колекції.
— Було б чудово. Та повернімося до справи. Як щодо Кормака?
Брюс посміхнувся й узяв «Кривавий меридіан».
— А його ви читали?
— Намагалася: він надто жорстокий.
— Мені трохи дивує, що така людина,
