Острів Каміно - Джон Гришем

— П’ять тисяч доларів,— заворожено повторила Мерсер, ніби тримала брусок золота.

— Так, і купили ми її в дилера з хорошою репутацією. Отже, план такий. Ви згадаєте про цю книгу в розмові з Кейблом. Розкажете йому легенду, але саму книгу не показуватимете, принаймні спершу. Ви маєте сумніватися, як учинити. Очевидно, що книжку взяла Тесса — і взяла незаконно. Потім вона потрапила у ваші руки, причому про це нічого не сказано в заповіті, так що ви на неї жодних законних прав теж не маєте. Книжка належить бібліотеці Мемфіса, але минуло вже тридцять років, тож кого це хвилює? І, звісно, вам потрібні гроші.

— Отже, я матиму виставити Тессу злодійкою?

— Це просто легенда, Мерсер.

— Ну, знаєте, мені не хочеться зводити наклеп на власну покійну бабусю.

— Ключове слово тут — «покійну». Тесса померла одинадцять років тому, і вона нічого не крала. Цю легенду почує лише Кейбл.

Мерсер поволі взяла другу книгу, «Кривавий меридіан» Кормака Мак-Карті, опублікований видавництвом Random House у 1985 році — теж перше видання в блискучій суперобкладинці.

— А ця скільки коштує?— запитала вона.

— Ми кілька тижнів тому заплатили чотири тисячі доларів.

Відклавши книгу, Мерсер узяла третю. То був «Лоунсом-Дав» Ларрі Мак-Мертрі, випущений знов-таки в 1985 році видавництвом Simon & Schuster. Видно було, що книжка не раз змінювала власників, проте суперобкладинка збереглася чудово.

— Тут дещо інша історія,— повідомила Елейн. — «Саймон і Шустер» розраховували на великий попит, і перший тираж становив близько сорока тисяч, тому перших видань у колекціонерів є чимало, і це, звісно, знижує їх вартість. Ми за неї виклали п’ятсот баксів, а потім наділи на неї нову суперобкладинку, щоб подвоїти вартість.

— То суперобкладинка тут підроблена?

— Авжеж. У цьому бізнесі таке трапляється повсякчас, принаймні серед безпринципних ділків. Майстерно підроблена суперобкладинка може значно підвищити ціну видання. Ми знайшли вмілого фальсифікатора.

Мерсер знову звернула увагу на слово «ми» й дивом дивувалася, якою ж масштабною була операція. Поклавши книгу, вона надпила води.

— То я матиму згодом продати їх Кейблові? Мені не надто хочеться сплавляти підробки.

— Суть плану в тому, Мерсер, що ці книги мають допомогти вам поближче підібратися до Кейбла. Спершу просто згадайте про них у розмові. Дайте зрозуміти, що сумніваєтеся, що з ними робити. З погляду моралі продавати їх недобре, адже вони дійсно вам не належать. Потім покажіть йому одну чи дві з них і подивіться, як він відреагує. Не виключено, що він покаже вам свою колекцію в підвалі або сховищі, чи що там у нього внизу. Хтозна, куди приведе ця розмова. Нам треба, щоб ви проникли у його світ, Мерсер. Він може скористатися шансом і купити «Засудженого» чи «Кривавий меридіан» — а може, вони вже є в його колекції. Якщо в нас склалося про нього правильне уявлення, то йому має сподобатися таке не зовсім законне походження книг і він захоче їх придбати. Перевірмо, наскільки чесно він з вами поведеться. Ми знаємо, скільки коштують ці книжки. Чи спробує він схитрувати й занизити ціну? Усяке може бути. Гроші тут не важливі. Головне, щоб ви стали бодай якою маленькою частинкою його тіньового бізнесу.

— Не сказала б, що я в захваті від цієї ідеї.

— Але від цього ніхто не постраждає, Мерсер, і все засновано на легенді. Ми законно придбали ці книжки. Якщо він їх купить, ми отримаємо назад свої гроші, а якщо він згодом їх перепродасть, то отримає назад свої. У цьому плані немає нічого ганебного чи аморального.

— Гаразд, але я не впевнена, що зможу правдоподібно зіграти свою роль.

— Та годі вам, Мерсер. Ви письменниця — отже, живете у світі, створеному вашою уявою. Просто створіть іще один такий світ.

— Моя уява зараз не надто продуктивна.

— Мені шкода це чути.

Мерсер знизала плечима й відпила води. Вона дивилися на книги, і в голові в неї крутилися різні сценарії. Нарешті вона запитала:

— Що може піти не так?

— Ну, теоретично можливо, що Кейбл зв’яжеться з бібліотекою Мемфіса й спробує пронюхати щось про ці книжки, але то дуже велика структура, і йому нічого не вдасться з’ясувати. Минуло вже тридцять років, усе змінилося. Вони щороку втрачають близько тисячі книжок через те, що хтось їх не повернув, і, як і в будь-якій звичайній бібліотеці, там не надто прагнуть розшукувати ці книжки. До того ж Тесса дійсно брала там багато книг.

— Ми щотижня ходили з нею в бібліотеку.

— От бачите, все збігається. Він ніяк не зможе докопатися до істини.

Мерсер взяла «Лоунсом-Дав» і запитала:

— А що, як Брюс помітить, що суперобкладинка підроблена?

— Ми про це думали й