Корона Медіаносу. Балада про тигрів, собак та щурів - Арія Вест

― Ей, вона може повернутися в будь-яку мить!

Релі спокійно відповіла:

― Вона пішла на город, ― на цьому моменті обоє, і Ноа, і Лея, здивувалися ― коли ж це Релі встигла рознюхати, що біля будиночка є город? ― Ми йдемо прямо зараз.

І рушила до виходу.

Лея тут же заперечила, шепітно вигукуючи:

― В сенсі ідемо? А хіба не твій був план залишитися й спостерігати, що тут коїться?

Релі тільки озирнулася через плече, аби всміхнутися й сказати:

― Я уже дізналася усе, що потрібно.

― …

― …

І справді, принцеса уміло дивувала обох юних мисливців навіть тоді, коли вони думали, що їх уже неможливо нічим шокувати.

Нове місце засідки виявилося зручним яром неподалік від будиночка. Коли стемніло, стало зрозуміло ― аби помітити їх тут, знадобиться точно знати, що вони там є, інакше ж, навіть з допомогою кількох людей і безлічі ліхтарів, помітити їх неможливо.

Нарешті, коли усі вмостилися, Ноа запитав із явною недовірою в голосі:

― Можна поцікавитися, і що ж ти дізналася, Ваша Величносте?

Він говорив так, бо для нього їхнє коротке перебування в будиночку не дало жодних нових відомостей; він не розумів, звідки Релі могла дізнатися більше, ніж вони, хоча перебувала у тому ж місці і бачила все те ж саме.

Та принцеса проголосила:

― Дівчинка живе у будинку сама. Вона принесла лише одну білку на вечерю, що недостатньо навіть для такої худенької і маленької особи, як вона. Сьогодні повня, вона спеціально не влаштовує собі ситну вечерю, щоб ослабити себе, не дати звіру мати повну силу. Шрами на її обличчі ― ще один доказ, що вона ― перевертень. Селяни стверджували про бокове розташування шрамів, і навіть якщо вони могли помилитися із правою чи лівою стороною, із чолом не сплутаєш. А це означає тільки одне. Шрами з’являються у неї щоразу нові. А старі повністю заживають…

― …у зв’язку із здатністю перевертнів заліковувати рани швидше, ніж будь-хто з істот пітьми, ― завершила за неї Лея. ― Ти й справді часу дарма не гаяла… Ваша Величносте, ― останнє вона додала явно із поваги до наставниці.

― Але ж як вона тоді торкається заліза? ― не міг второпати Ноа.

― Окрім того, ― збиралася продовжити Релі, як тут же замовкла ― двері будиночка відчинилися.

Із нього вийшла дівчинка і, прудко накинувши на голову капюшон чорної накидки, рушила просто уперед. Усі троє тут же пригнулися, але вона пройшла повз них стрілою, тримаючи курс кудись дуже цілеспрямовано…

Не промайнуло й кількох секунд, як Релі шепнула:

― Уперед!

Трійця схопилася, аби не втратити дівчинку із ліхтарем в руках із виду, поки ліс все набував темряви… темряви, що цієї ночі наповниться особливою магією ― магією повного місяця.
 

Привіт, читачу! Рада, що читаєш мою писанинку. З тебе лайк - автору приємно❤️
Коментуй про свої враження, ділися переживаннями та обговорюй сюжет у коментарях)))