Корона Медіаносу. Балада про тигрів, собак та щурів - Арія Вест

Релі подумала, що у цьому, мабуть, таки й справді була істина. Та королеві Мерідії відповів інший радник Адріель:

― Дзеркало може бути потрібним для концентрації древніх ритуалів чи заклять на бажанні того, хто їх виконує. Своєрідний спосіб зосередження думок в необхідному руслі.

Розмова затихла. Кіара продовжувала змірювати кімнату кроками, що супроводжувалось ритмічним поскрипуванням дерев’яної підлоги.

Неочікувано озвався Ровен, що стояв найближче до вікна, за яким і зависала Релі, перебуваючи у свідомості ворона Аста:

― А що з полоненими? Двох із них ми тримаємо вже два дні.

― Ми даємо їм їжу, а води у них предостатньо, ― беземоційно зауважила Адріель, підходячи до столу для планування стратегій. Уважно обвівши очима Медіанос на карті, вона розвернулася до своїх радників і запитала: ― У когось є які-небудь припущення щодо того, ким являється супутник Владичиці Воронів?

Старша жінка знизила кутиками губ:

― Судячи з того, що ви нам розповіли, Ваша Величносте, ні вона, ні він не збиралися чинити супротив. Отже…

― Вони сильніші за нас, ― раптом проказала Адріель із крижаним виразом обличчя.

― Адрі, що ти маєш на увазі??? ― тут же підскочила до неї Кіара. Ростом вона була набагато нижчою, тож доводилося дивитися вгору.

― Так, можливо, магічні сили Аврелії де Вантелл значно придушені алевіатами і вичерпуються швидко, проте…

― Я сама одягла на цього красунчика алевіати! Він не може творити магію! ― вигукнула Кіара, відчеканюючи кожне слово так, ніби найбільше за все хотіла в це вірити, та твердо знала, що це не так.

Відповіді не виявилося. Адріель знову підійшла до столу з картою, аби вдарити по ньому рукою.

― Гей, що це там?! ― раптом скрикнула Кіара, дивлячись чітко у вікно. ― Чорт візьми, за нами слідкують!!

В одну мить Релі ще висіла у тілі ворона Аста поряд із вікном, а в наступну довелося різко його покидати, аби дати ворону шанс утекти ― просто на нього уже неслась вогняна куля!