Як вибратися з гри або спробуй вижити до ранку - Argentum

Він вирішив цього разу не брехати:

– Та там, ховаючись між деревами, стояла чиясь постань і, здається, дивився на нас. – почесав затилок Ярослав. У голові до сих пір крутився образ високого силуету, який ховався між деревами, десь над ними і дивився прямо в очі Ярославу. Ніби щось очікував... А ці довгі пазурі, які трималися за стовбур дерева, і зла посмішка. Як той хижак. "І здобич тут ми..." По тілу Славіка пройшлися дрижаки. 

Хлопець нервово видихнув:

– Я зрозумів.

Секунда. Темрява.

«Третя ніч розпочалася»