Заміжжя заради спасіння - Маріанна Ласкава

РОЗДІЛ 28

МАТВІЙ 

Все було добре і приємно,так для мене незвично, але мені навіть подобається так проводити час особливо з нею. На половині фільму я помітив як вона заснула і схилила голову мені на плече, це було незвично але приємно. Я звик до її присутності в моєму житті і здається звикаю все більше. Після закінчення фільму я взяв її на руки, вона спала дуже міцно навіть не прокинулася, і відніс в її кімнату, поклав на ліжко і накрив ковдрою, щоб не змерзла і потім пішов прибрати все і спати, бо завтра в нас відпочинок лише для двох, який сподіваюся пройде спокійно і без всяких пригод..А головне ми проведемо час лише  вдох, може зблизимося, і вона перестає мене боятися, стане довіряти, а там може це буде початком чогось більшого.

 

УЛЯНА.

Вранці я прокинулася в своєму ліжку, але як я сюди потрапила не пам'ятаю. Ну і нехай, все одно він про все сам скаже, от правда не знаю як ці вихідні дні пережити, ми будемо за містом лише в двох не рахуючи охорону, але це не значить що ніхто не знатиме де ми, повсюди ворогів вдосталь. Як не сумно, але таких думок я викинути не можу, тому просто буду сподіватися про хороше. Я швидко застрелила свою постіль, привела себе до ладу, одяглася і пішла на кухню, думаю встигну щось приготувати на сніданок. Коли зайшла то сніданок був на столі, але Матвія ніде не було,дивно, може пішов по телефону поговорити. Я сіла за стіл і стала його чекати. Через хвилин десять він зайшов і ще й з подивом запитав:

Уля ? так я, прикинь ти вже  тут? Так а що ? думаєш я привид? я думав ти ще спиш ні як ти себе почуваєш? все добре радий це чути мене нгавіть здивувіало те що ти сніданок приготував а що тут такого? просто не думала що ти таке можеш.. просто дуже рано прокинувся треба було чимось зайнятися тому  і приготував, тим більше був голодний молодець ну от нарешті діждався від тебе похвалу, яка честь мені Поляков заткнись - крізь зуби ображено і зло я сказала гаразд, не злись, я жартував до біса твої такі жарти гаразд, проїхали, скажи ти готова до поїздки? ну типу того, а що все відміняється? ні звичайно, не хвилюйся все в силі, тому через годину виїжджаємо, там все готово, тому не бачу сенсу затягувати  чудово тоді давай снідай і збирайся добре

далі настала повна тиша в якій ми снідали, ніхто не сказав і слова, в такій тиші можна було почути як муха літає, і навіть як капає в країні вода, як шумить холодильник. 

Через певний час він встав, і пішов без слів, я все прибрала, і помила, ну не люблю я коли посуд залишають, і потім пішла до себе в кімнату, збиратися, подумала і вирішила багато не брати, тому речей брала мінімум, лише необхідне, і зручне, тим більше там холодно, і вечірок не буде, а от аптечку взяти точно треба не знаєш коли може знадобитися, а головне кому саме із нас. 

Коли вже була готова з речами пішла до вітальні чекати його, як я думала, але по факту він чекав на мене. Коли побачив мене то  сказав:

ну готова? так ну тоді пішли  гаразд ми поїдемо разом а охорона позаду добре - відповіла я, хоча якщо чесно мені це не було цікаво, але відповісти щось було потрібно

Далі він як джентльмен взяв мою невелику валізу і ми мовчки пішли, я була в напруженні бо не знала що від нього чекати далі. А далі ми все зачинили, сіли в машину пристегнулись, він завів мотор і поїхали. 

Дорога була в повній тиші, кожен думав про своє, він дивився на дорогу, а я у вікно зі свого боку, де дерева і кущі пробігали немов кадри фільму, але без повтора, кожне відрізнялося від попереднього, ну от як я від нього, я про характер маю на увазі, при чому не повертаючись до нього взагалі, і це було принципово. Але час від часу я відчувала на собі його хмурний і серйозний погляд, відчувала як він на мене дивиться, але при цьому нічого не говорить, ну і нехай, першою я говорити не стану. Так далі ми і їхали.

 

МАТВІЙ.

Їхали ми в повній тиші, хотілося про щось поговорити але  не знав про що, не знав що їй цікаво, що вона любить, та навіть яку музику любить, як не дивно, але так я хотів це все знати, але боявся запитати, і не знав як саме, чи може того що вона мене до біса з цими питаннями пошле. Тому зосередив свою увагу на дорозі, але інколи поглядав на неї, на її сумне обличчя, спокійне тихе дихання, хотілося бачити що з нею все добре. І так було всю дорогу.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍