Урологічні пристрасті - Тетяна Олiйник

— Та ні. З таким низьким тиском мало б зникнути й бажання.

— А його й немає, просто реакція, до того ж болюча.

Лікар задумався, склавши на грудях руки, і повернувся до Лани.

— А ви нічого не хочете сказати? — примружившись, запитав він.

І тут вона зізналася у всьому, злякавшись за здоров'я коханого чоловіка:

— Я.... Я дала йому віагру.

Голос Лани тремтів, вона боялася дивитися в очі чоловікові.

— Ага... ситуація вимальовується чіткіше. І скільки ж пігулок ви дали?

— Три. Точніше, спочатку дві, а потім додала ще третю... для вірності.

Лікар швидкої осудливо дивився на Лану:

— Можете показати ці ліки?

Лана дістала з сумочки упаковку.

— Сто міліграмів, це максимальна доза! Як ви додумалися згодувати чоловікові цілих три пігулки?!

Вона сковтнула, дивлячись у підлогу:

— Я хотіла, щоб напевно подіяло...

— Та вже подіяла, не те слово! Ви б хоч інструкцію перед тим прочитали, — дорікнув він.

— Лано, навіщо ж ти це зробила? — пролунав голос Віктора, і вона готова була провалитися крізь землю від сорому за свій вчинок.

— Вибач! Ти до мене охолов останнім часом, а я хотіла дитину. Ось і вирішила трохи допомогти.

— Але ж саме з цієї причини я і скоротив нашу близькість! Для зачаття потрібна перерва та концентрація!

Почувши пояснення чоловіка, Лана кинулася до нього на груди:

— Пробач мені, якщо зможеш, коханий!

P.S. Шановні читачі, якщо вам подобається книга, не скупіться на вподобайки, будь ласка!