Заміжжя заради спасіння - Маріанна Ласкава
УЛЬЯНА.
Вийшовши з будівлі, я озирнулася, знайшла його, і з острахом пішла в ту сторону. Повільно ледь перебираючи ногами, вони стали немов ватні, з острахом немов на повішення я підійшла до нього, і він спокійно без емоційно, сказав:
ну нарешті, ти прийшла так прикинь - зі злістю відповіла я, ну от як так можна? ще не має прав, а вже командує? ну ні не на ту напав! я вже хотів охорону за тобою відправляти ой давай без цього гаразд, все добре? ти про що? про все! знущаєшся??? - зло сказала я та ні.. добре б було якщо б всього цього не було! я тебе розумію, але минуле повернути неможливо.. я знаю! добре, це ми можемо по дорозі продовжити, а зараз швидко дай ключі від своєї машини мені навіщо? - зі здивуванням сказала я дам свожму водієві він відвезе до твого будинку гаразд.. - я дістала ключі дала, йому, він взяв і кинув чоловікові який вийшов з темряви немов нізвідки, до цього момента я навіть не помітила його, хоча, я зараз не в тому стані щоб бути супер уважною, той кивнув і пішов до моєї машини, а цей сказав: ну що стоїш, сідай в машину гаразд.. - я відкрила двері, і сіла, застегнула ремень безпеки, такі правила, і чекала поки він сяде.Він сів, завів мотор і ми плавно рушили, в повній тиші, він лише поглядав на мене і думаючи я не бачу, може чекав підходящого моменту щоб щось сказати, або що я скажу. Я вирішила піти на принцип і мовчати, навіть відвернулася в сторону свого вікна і дивилася на те що пролітало мимо по дорозі. Їхав він в правильному напрямку, значить адресу знав. Ну що ж нехай так, що є те, є. Далі була тиша без жодних думок.
І тут я помітила що він зупинився не та де мав, а саме біля кафе, що було за квартал від мого дому, я розвернулася до нього обличчям і сказала:
що це значить? що це наша зупинка що до самого дому лінь везти?? - з обуренням сказала я та ні, я відвезу тебе до твого дому, не хвилюйся, навіть до квартири доведу особисто, щоб переконатися що там нікого немає тоді чому ти зупинився тут? тобі треба поїсти я не голодна це ти так думаєш, а насправді все не так я правда не хочу, мені зараз навіть крихта в горло не полізе.. причому абсолютно нічого тоді вип'ємо просто кави з чимось солодким але я не хочу! а я не питаю, я сказав що ми БУДЕМО ПИТИ КАВУ ІЗ ЧИМОСЬ СОЛОДКИМ! і це не обговорюється! ну ти і сволота Поляков! дякую за комплімент, та будь ласка, ти на більше не заслужив не сумніваюся так все, досить, цієї бла- бла, а зараз пішли! ні! або сама, або силою витягну не посмієш! думаєш? впевнена давай перевіримо? не треба ну от.. тоді що ти вирішила? гаразд, я сама молодецьДалі він мовчки вийшов і чекав коли вийду я. Коли я вийшла, зла як пантера, він лише усміхався, зачинив пультом машину і ми пішли всередину кафе. Там сіли за вільний столик, він взяв меню, і став його вивчати, мені нічого не говорячи. Прийшла дівчина, він просто пальцем показав їй це все, і сказав що все у двох порція і вона пішла. А він дуже уважно став дивитися на мене, що я не витримала і сказала:
що? нічого.. тоді чого ти так на мене дивишся, немов дірку хочешь просвердлити все добре не хвилюйся, просто думаю.. цікаво що саме? що робити далі? і що придумав? ну на зараз так, а далі будемо видно..Далі настал тиша. Через певний час принесли наш заказ - велику каву, великий шматок шоколадного торта, і морозиво.. Спочатку наче я і не хотіла але, коли зробила один ковток і з'їла кусочок, зрозуміла, що голодна, і воно ну дуже смачне, просто таяло в роті. Не помітила як все з'їла, тільки краєм ока бачила, які він за мною спостерігає, як удав за кроликом якого хоче з'їсти.
Через певний час, коли з їжею було покінчено, він оплатив рахунок, я сказала:
сподіваюся додому відвезеш? я ж тепер без машини звичайно.. ну тоді пішли, вже пізно, я втомилася, і хочу скоріше додому в своє ліжко гаразд..хоча тут я какала якогось коментаря підстимног типу: а чому в своє якщо можна в моє! Але на жаль цього не було. Натомість він встав, я відразу за ним, і вн сказав:
ну тоді пішли куди? до машини, відвезу тебе додому гараздПотім ми зібралися і мовчки пішли на вихід, а там до машини. Потім він і правда відвіз мене додому.
