Заміжжя заради спасіння - Маріанна Ласкава
УЛЬЯНА.
Через певний час прийшла мама, тихо сіла біля мене і я перша почала говорити:
все добре? так доню ну добре.. а ти як доню? якщо чесно не дуже.. через Кирила? невже поки мене не було, лікар щось казав? ні, Кирило без змін, все добре.. і лікаря не було тоді що сталося? серйозного нічого, лише продовження проблем а точніше? приходив Поляков.. сюди??? так.. а звідки він дізнався, де ти? все дуже просто, доклали йому все! невже він.. так він слідкує за кожним кроком нашої родини мамо.. жартуєш? нажаль ні… якщо чесно я в шоці я також і що хотів? все теж, знову діставав зі своєю пропозицією… але ж зараз недоречний час.. отож, я йому це сказала.. і що він? йому плювати, якщо чесно мамо… плюс он бачиш він навіть поставив охорону біля палати Кирила.. навіщо? про всяк випадок, щоб не завершити почате аварією тобто це був замах?? Кирила хотіли вбити? ну по словам Полякова - так і що тепер до Кирила не можна заходити? можна, не хвилюйся нам і медичному персоналу можна, просто чужих і підозрілих пускати не будуть і що тепер робити? тобі нічого, а в мене більше вибору немає, щоб захистити вас всіх я маю вийти за нього заміж, проти своєї волі… - сказавши це я схилилась на коліна, накривши обличчя руками мені дуже жаль доню, але ж ти розумієш.. розумію… - тихо відповіла я, на що вона гладила рукою мене по спині, і наступила гробова тиша. і тому я сказала: мені час іти.. я думала ти залишишся зі мною до ранку. я теж так думала, але Поляков наполіг відвезти мене додому ОСОБИСТО, тому що нам нічого тут робити з тобою вдвох, і я так думаю він знову хоче поговорити про ТУ справу, як кажуть добивати мене гаразд, тоді йди якщо щось зміниться, дай знати мамо добре бувай мамо бувай Ульяно, і будь з ним обережна буду..І я піднялася, вона теж, ми мовчки обнялись, я взяла сумочку, піджак і пішла, не знаючи що на мене чекає, і чого чекати від Полякова. Хто знає що йому може прийти в голову. Хоча сподіваюся все буде спокійно. Я йшла немов на голках, мене трясло немов від лихоманки, ноги були ватні, було таке враження що я йшла не до машини, а на власну страту. Я вже навіть уявляю як я йтиму в РАЦС з ним розписуватися, до речі одягати білу сукню звичайно не буду. Це ж буде не весілля, а похорон мого щастя, яке я ніколи вже не знайду, і не буду щаслива з тим кого буду любити, що ж мабуть така моя доля. Жити в золотій клітці, мати все, але не мати власної свободи і щастя, за дітей я взагалі мовчу. Що ж про це думати зараз не хочу, я хочу додому в своє ліжко, і щоб мене ніхто не чіпав. Так повільно як тільки могла, навіть повільніше черепахи, немов йшла по розжарених камінцях відтягувала момент зустрічі з ним, коридор закінчився.
Вийшла на вулицю, там далі за ворота, і на парковці побачила його біля машини, з суворим виразом обличчя, немов я вже встигла щось зробити щоб йому не догодити. Капець не встигли ще одружитися а він вже чимось незадоволений! мда.. буде веселе у нас сімейне життя. Кожен сам по собі, але свобода буде лише у нього… Навіть не знаю як я все це витримаю.
