Овеча криниця ("Фуенте Овехуна") - Вега Лопе де

.
Музики
( співають )
Слава молодому,
слава молодій,
слава всьому дому!
Менго
Гей, музики, ви ледаща,
гріш ціна таким пісням!
Баррільдо
То придумай, Менго, сам,
може, в тебе буде краща.
Фрондосо
Менго тямить в нагаях,
а пісні йому байдуже.
Менго
Ну, Фрондосо, ти не дуже, .
бо й на тебе в чагарях
за наказом командора...
Баррільдо
Та не згадуй, цур йому!
Вже ж містечкові всьому
допекла ота потвора.
М е н г о
Та не втік би хоч би й хто
від побиванки тієї;
що я міг зробить з пращею?
Я один, а їх штук сто.
Ну, та біс мене не візьме,
а от як було тому
(не скажу лише кому),
що сеньйор поставив клізму
ІЗ чорнилом та з піском?
Те, мабуть, трьох лупок варте.
Баррільдо
Пан вигадливий на жарти.
М е н г о
Добрі жарти з животом!
Од такого проносного
досі б я уже помер.
Фрондосо
Годі! Пісню вшквар тепер,
тільки гарну, ради бога!
М е н г о
Хай живуть предовгі роки
молодий із молодою,
завжди в злагоді й покою,
без ніякої мороки,
а нажившися ось поки,
хай помруть вони разом,—
вічна пам'ять їм обом!
Фрондосо
Грім убий цього піїта!
От утяв, аж пальці видко!
Баррільдо
Та зате придумав швидко.
Менго
Це робота знаменита!
Так я діло розумію:
як готують пампушки,
тіста кидають шматки
у казан — кипіть в олії!
Інша вийде кругла, гарна,
інша пласка, та пухка,
та горіла, та глевка,
та крива та нечупарна...
І поет отак віршує:
тісто в нього — то думки,
бгає він так-сяк рядки
і у зошит їх клинцює,
в паперовий той казан;
чи якусь дурницю скаже,
він медком її помаже —
добрий в кухаря талан.
Напече й несе скоріш
добрим людям продавати...
Та кому ж їх споживати?
Сам спартолив, сам і їж!
Баррільдо
Дай же слово молодим,
кинь оті блазенські штуки!
Лавренсія
Дай поцілувати руки.
Хуан Рудий
Будь щаслива вдвох із ним!
Попроси благословіння
ти, небого, у вітця.
Естеван
Брате, я молю творця,
щоб небес благовоління
З нашими було дітьми.
Фрондосо
Двоє двох благословіть.
Хуан Рудий
Гей, музики, заведіть,
заспіваємо і ми!
Музики
(співають)
ІЗ Овечої Криниці
вийшла дівчина чорнява,
а за нею, молодою,
славний лицар Калатрави.
Що дівчина полохлива
яром, яром та до гаю,
рясне гілля прихиляє,
біле личко затуляє.
"Не ховайся, дівчинонько,
ти ж моя кохана!
Схочу — зочу, риссю скочу,
а тебе дістану!"
Славний лицар Калатрави
іще ближче підступає,
а дівчина соромлива
З віття грати виплітає.
Та ні гори, ані море
не завада для кохання,—
славний лицар Калатрави
не кидає женихання.
"Ой не ховай, дівчинонько,
хорошого стану!
Схочу — зочу, риссю скочу,
а таки дістану!"
ЯВА СІМНАДЦЯТА
Входять командор, Флорес, Ортуньйо
і Сімбранос; солдати.
Командор
Припиніть оце весілля,
хай замовкне дикий галас!
Хуан Рудий
В нас не іграшка, сеньйоре,
та скоряємось наказу.
Вам же місця, мабуть, мало
для військового параду?..
Правда ж, ви перемогли?
Фрондосо
(набік)
Милий боже, я пропащий!
Лавренсія
Утікай скоріш, Фрондосо!
Командор
Гей, беріть, в'яжіть зухвальця!
Хуан Рудий
Дайся, хлопче, їм у руки.
Фрондосо
Щоб мене замордували?
Хуан Рудий
За що?
Командор
Ви повинні знать —
я безвинних не караю;
якби я того хотів,
то оці мої солдати
вже б давно його убили...
Одведіть його в тюрягу;
За провину ж хай призначить
покарання рідний батько.
Пасквала
Він же жениться, сеньйоре!
Командор
То пусте! Ще є багато
женихів у цім селі.
Пасквала
Якщо він вас і образив,
то простіть великодушно.
Командор
Не в моїй особі справа;
він в мені образив орден
і його верховну владу —
велеможного магістра,
і за це він прийме кару,
іншим людям на науку,
бо як будем попускати,
то й до бунту недалеко...
Вам відомо, що приставив
він сеньйорові своєму
(вірні, що й казать, васали!)
самостріла до грудей.
Естеван
Якщо тестеві за зятя
можна й треба заступитись,
то скажу, що в тім випадку
він обурився недарма:
чи ж не мусив він під захист
взять укохану дружину,
що хотіли ви одняти?
Річ аж надто зрозуміла.
Командор
Дуже вчений ти, алькальде.
Естеван
З ласки вашої, сеньйоре.
Командор
Він не був іще жонатий —
як я міг одняти жінку?
Е с т е в а н
Ви хотіли... Та вже маєм
королів ми у Кастільї,
що знесуть старе безладдя
й заведуть усюди лад.
Не гаразд учинить влада,
як залишить після воєн
знов над селами й містами
можновладців самовільних
ІЗ великими хрестами;
хай король собі на груди
візьме цей клейнод монарший,
сам король, і більш ніхто!
Командор
Патерицю в нього взяти!
Е с т е в а н
Заберіть її, будь ласка.
Командор
Нею я тебе ударю,
як коняку норовисту.
Е с т е в а н
Ваша воля, пане. Вдарте.
Пасквала
Бити палкою старого!
Лавренсія
Це тому, що він мій батько?
Це за мене ви мстите?
Командор
І її візьміть під варту —
вдесятьох охороняйте.
Командор і його слуги та солдати виходять, ведучи з собою
Лавренсію і Фрондосо.
Е с т е в а н
Є на вас небесна кара!
(Виходить).
Пасквала
Ох, весілля невеселе!
(Виходить).
Баррільдо
Хто ж обізветься за правду?
Менго
Я озвався, то мене
висвятили в кардинали 13;
басаманами все тіло
вражі діти скарбували.
Хуан Рудий
Хай обізветься громада.
Менго
Мабуть, краще всім мовчати,
бо усім так, як мені,
добре всиплють в тулумбаси!
ДІЯ ТРЕТЯ
Приміщення громадської ради в Овечій Криниці.
ЯВА ПЕРША
Естеван, Алонсо, Баррільдо.
Е с т е в а н
Що, не прийшли на раду?
Баррільдо
Не прийшли.
Естеван
А час не жде, а лихо нам грозиться.
Баррільдо
Здається, вчасно знати всім дали.
Естеван
Фрондосо у заковах у в'язниці,
Лавренсія моя в тяжкій біді;
погублять їх катюги підлі, ниці,
як бог не порятує у нужді...
ЯВА ДРУГА
Входять Хуан Рудий та рехідор, згодом — Менго.
Хуан Рудий
Чого це ти так галасуєш, брате?
Почують панські слуги, і тоді...
Естеван
Ще голосніш повинен я кричати!
Менго
От бачите, я все-таки прийшов.
Естеван
Вас, люди чесні, хоче запитати
отець, з якого точать сльози й кров,
як нам із вами краще схоронити
вітчизну й честь, що не воскресне знов?
Якщо ви справді чесні, то скажіте,
чи є тут хоч один посеред вас,
кого не скривдив пан несамовитий?
Скажіте, мало глуму і образ
Зазнали ви од лютого тирана,
що топче нашу гідність раз у раз?
У кожного—ятриться в серці рана...
Чого ж нам ждать? І доки ж нам терпіть?
Хуан Рудий
Недоля наша справді несказанна,
та недалеко визволення мить:
уже законні владарі Кастільї
до Кордови 1 збираються вступить.
Пошлімо рехідорів — од свавілля
благати порятунку в королів.
Баррільдо
Немає в короля на те дозвілля,
багато ще у нього ворогів;
не може він про інші справи дбати,
а про Криницю нашу й поготів.
Р е х і д о р
Хотів би я вам іншу раду дати:
покинути всім людом слободу.
Хуан Рудий
Всім зняться враз? Це діло труднувате...
Менго
Ох, ми таки накличемо біду,
як буде в нас такий стояти галас.
Р е х і д о р
Наш корабель юртує без ладу —
терпіння щогла в ньому поламалась...
В алькальда взято силоміць дочку,
що тільки-тільки в церкві обвінчалась;
об голову ламають бідаку
ознаку його влади — патерицю,—
чи й раб стерпів би кривду цю тяжку?
Хуан Рудий
Так що я; ти радиш — биться чи мириться?
Р е х і д о р
Багато нас, а їх — мале число.
Умерти, а тиранам не кориться!
Баррільдо
На пана зброю має знять село?
Естеван
Король наш пан, та ще господь на небі,
а не тиран, що людям творить зло.
Нам бог поможе в пильній цій потребі,
у правім ділі.
М е н г о
Я прийшов на збір
од наймитів, що більш за всіх ганеби
зазнали, та прош^ весь чесний мир,
обачні будьте, дійте обережно —
бо то підступний і жорстокий звір.
Хуан Рудий
Ми скривджені, зневажені безмежно,
терпіння чаша налилася вщерть...
Відповімо гнобителям належно:
тиранам кров за кров і смерть за смерть!
ЯВА ТРЕТЯ
Входить Лавренсія, волосся їй розкуйовджене.
Лавренсія
Раду радять тут мужчини,
та і жінці дайте слово:
права голосу не маю,
маю право я на стогін.
Впізнаєте, хто я?
Е с т е в а н
Небо!
Це дочка моя?
Хуан Рудий
О боже!
Це Лавренсія?
Лавренсія
От бачте,
вже й на себе я несхожа,
вже й пізнати важко.
Естеван
Доню!
Лавренсія
Не зови мене дочкою!
Естеван
Чом же ні, моя єдина?
Лавренсія
Є на те причин задосить,
я назву найголовнішу:
ти насильнику гидкому
попустив мене узяти
і не став на оборону.
Нареченому моєму
я не стала ще жоною,
щоб за мене мав помститись
на тиранові Фрондосо;
почалося лиш весілля,
не дійшло у нас до ночі,—
не жених, а батько мусить
захищати честь дівочу;
доки покупцю не вручать
самоцвіта дорогого,
продавець несе хай збитки,
як його украде злодій.
Перед вашими очима
вкрав мене сеньйор-свавольник,
оддали ягницю вовку
пастухи-страхополохи!
Що я мусила терпіти!
І знущання, і погрози,
і кинджали до грудей,
і тортури прежорстокі,
щоб недолюдку-тирану
оддала своє дівоцтво...
Гляньте, вся я в синяках,
збита, стовчена до крові,
розкуйовджене волосся...
Ви — мужчини благородні?
Ви — батьки мої, рідня?
І не крається вам з болю
серце, бачачи мої
муки-болі невимовні?
Вівці ви! До назви міста
назва мешканців підходить.
Чом нема у мене зброї?
Ви каміння, ви колоди
нечутливі, ніби тигри...
Ні, не тигри — ті істоти
бережуть своїх дітей
і вбивають звіроловів,
наздогнавши їх в дорозі
і не давши сісти в човен.
Ви зайцями уродились
найплохішої породи!
Віхті! Ви своїх жінок
попускаєте чужому!
Вам, бабам, мечі носити?
Віника носіть при боці!
Я жінок самих — клянуся! —
підійму на бій, на помсту
проти хижого тирана
за наругу й соромоту;
ви ж сидіть собі байдуже,
мов общипані-ворони.
Вам би тільки мичку прясти,
дївчурй7*на силу вбогі, ^
у спідниці одягатись,
малювати щоки й брови!
Хоче лютий дон Фернандо
без суда і без розбору
на отій зубчатій вежі
вже повісити Фрондосо.
Вам усім те саме буде —
так і треба, слава богу,
що у чеснім нашім місті
не залишиться баботи
і воскресне, всім на подив,
царство мужніх амазонок.
Естеван
Дочко, я не з тих мужчин,
що взивать себе дозволю
отакими іменами.
Стану сам один до бою
хоч і проти всього світу.
Хуан Рудий
Стану й я, хоч лютий ворог
надто грізну має силу.
Рехідор
Всі помрем!
Баррільдо
У нас корогва —
полотно прибить до жердки,
наше гасло: смерть потворам!
Хуан Рудий
А який порядок буде?
М е н г о
Без порядку вбить та й годі.
Іскликайте все містечко,
щоб була єдина воля
у народу: смерть тиранам!
Естеван
До мечів, брати, до зброї!
Лук чи спис — усе згодиться!
М е н г о
Хай король у нас сеньйором
буде!
Всі
Хай живе король!
М е н г о
Хай загине лютий ворог!
ЯВА ЧЕТВЕРТА
Прибігають Пасквала, Хасінта та інші жінки.
Пасквала
Чом кричиш, немов на сполох?
Лавренсія
Ви не бачите? Ідуть
убивати командора;
всі чоловіки і хлопці
рвуться яросно на подвиг!
Та невже лиш їм самим
припаде ця честь висока?
Ми, жінки, не менш терпіли
од гнобителів жорстоких!
Хасінта
То скажи, чого ж ти хочеш?
Ворог лютий хай загине!
Чоловіки виходять.
Лавренсія
Ну, ідіть, хай бог поможе!
(Гукає).
Гей, сюди, ланки, дівчата!
Як одна, усі горою
станьмо всі за нашу честь!
Лавренсія
Щоб зібрались ми юрбою
і вчинили славне діло,
всьому світові на подив.
Ти, Хасінто, потерпіла
більш за всіх — тепер очолиш
ти жіночий наш загін.
X а с і н т а
Може, ти?
Лавренсія
Прапороносцем
будеш ти у нас, Пасквало.
Пасквала
Добрий прапор приготовлю,
дайте збігаю додому,—
вже ж я вас не осоромлю.
Лавренсія
Ні, на це немає часу,
Зараз треба йти до бою,—
почепім хустки на дрюччя,
буде й тих знамен доволі.
Пасквала
Оберімо ватажка.
Лавренсія
Ні, не треба.
Пасквала
Чом?
Лавренсія
Зі мною
не потрібні вам ні Сіди 2,
ні преславні Родомонти 3.
(Виходить).
ЯВА П'ЯТА
Зал у домі командора.
Входять Фрондосо із зв'язаними руками, Флорес,
Ортуньйо, Сімбранос і командор.
Командор
Ведіть на башту зараз же прояву
і на зубці за руки почепіть.
Фрондосо
На славний рід ви кличете неславу.
Командор
Нехай усім на острах там висить.
Фрондосо
Скажіть, сеньйоре, по якому праву?
Вас я вбивать не думав.
Чути гомін за сценою.
Флорес
Чернь шумить.
Командор
Бунтують хлопи?
Флорес .
Не дадуть, холери,
і присуд виконать.
Ортуньйо
Ламають двері.
Командор
В моєму домі? Це вже через край!
На орден напад!
Флорес
Нас прийшли громити.
ЯВА ШОСТА
Хуан Рудий (за лаштунками), потім Менго; ті, що й були.
Хуан Рудий
(за сценою)
Вали, пали, руйнуй, ламай, рубай!
Ортуньйо
Народного повстання не спинити.
Командор
Тут вся громада!
Флорес
Пруться на одчай.
Вже вибив двері тлум несамовитий...
Командор
Ну, розв'яжіть злочинця до ста лих!
Іди, Фрондосо, угамуй своїх.
Фрондосо
Вони прийшли мене порятувати.
(Виходить).
Менго
(за сценою)
Нехай живуть кастільські королі!
Тиранам смерть!
Флорес
Сеньйоре, утікати
нам треба швидше!
Командор
Сили в нас малі,
та будем, як фортецю, захищати
наш дім! Вони відступлять.
Флорес
Люди злі
не вернуться додому без розправи,
нам зададуть за все бенкет кривавий...
Командор
Не відступаймо звідси ні на крок!
На ворохобників готуйте зброю!
Фрондосо
(за сценою)
Громаді слава!
Командор
Новий ватажок!
Нічого, я ту зграю заспокою!
Флорес
Ви, пане, ніби велетень з казок.
ЯВА СЬОМА
Естеван, Фрондосо, Хуан Рудий, Менго,
Баррільдо та інші селяни, всі озброєні; ті, що й були.
Естеван
Ось наш тиран із челяддю бридкою...
Загибель їм на голови впаде!
Командор
Пождіть-бо, люди...
Всі
Правда-мста не жде.
Командор
Даремно тут про кривди кричите ви,
я виправлю свої помилки сам.
Всі
Громаді слава! Слава королеві!
Смерть зрадникам, недолюдкам-катам!
Командор
Вгамуйтеся, послухайте мене ви,
я ж ваш сеньйор.
Всі
Ми тільки королям
підвладні, більш нікому.
Командор
Я не стану...
Всі
Нехай живе громада! Смерть тирану!
Борються; командор та його прибічники відступають,
повстанці переслідують їх.
ЯВА ВОСЬМА
Входять озброєні ж і н к и.
Лавренсія
Отут завершимо своє ми діло,
одважні вояки, а не жінки.
Пасквала
Ми кров йому із горла вип'єм сміло,
не так, як ті нікчемні слабаки!
Хасінта
Піднімем на списи падлючне тіло!
Пасквала
У нас у всіх однакові думки.
Естеван
(за сценою)
Умри ж, мерзенний зраднику!
Командор
(за сценою)
Вмираю...
0 господи, прости мене, благаю!
Баррільдо
(за сценою)
Он Флорес.
Менго
(за сценою)
Лою з нього натоплю!
Це ж він тоді мені давав попруги.
Фрондосо
(за сценою)
На той світ я його переселю.
Лавренсія
Ходім туди.
Пасквала
А не втече той, другий?
Нам треба двері стерегти.
Баррільдо
(за сценою)
Жалю
не знаю #.