Овеча криниця ("Фуенте Овехуна") - Вега Лопе де

Балачок доволі!
Ти, Ортуньйо, накажи
дати гасло — всім до зброї!
Скільки тут у нас солдатів?
Ортуньйо
Та не менше як п'ять сотень.
Командор
Хай сідають всі на коней!
Сімбранос
Як загаєтесь в дорозі,
то впаде Сьюдад-Реаль.
Командор
Не допустим ми до того.
Всі виходять.
ЯВА СЬОМА
Поле за Овечою Криницею.
Входить Менго; Лавренсія та Пасквала біжать.
Пасквала
Менго, ти ж без нас не йди!
Менго
Мабуть, страшно вам розбою?
Лавренсія
Ми не ходим самотою
відціля до слободи:
боїмося вже йому
і на очі потрапляти.
Менго
От і справді біс триклятий!
Як нам здихать цю чуму?
Лавренсія
День і ніч він нас жахає.
Менго
Грім святий його скарай,
поклади сваволі край!
Лавренсія
Це якась напасть лихая,
кровожерний, лютий змій.
Менго
Кажуть люди, що твій любий
врятував тебе од згуби
на поляні лісовій
і хотів убити пана.
Лавренсія
Зневажала я мужчин,
та знайшовсь-таки один,
що розвіяв ту оману.
Мій Фрондосо молодчина,
важить сміливо життям.
Менго
Хай тіка відціль, затям,
бо як зловлять — дурно згине.
Лавренсія
Хоч його я і люблю,
все ж йому втікати раю,
тільки марно вговоряю —
дуже впертий, не зломлю.
А тим часом дон Фернан
присягнув його повісить.
Пасквала
Хай_його з землею змісить!
Менго
Де б на звіра взять капкан?
А то, може, каменюку
просто в голову пустить —
тільки череп захрустить...
От би кокнути падлюку!
Він у нас ще більший ірод,
аніж римський цар Кабал.
Лавренсія
Звався Геліогабал 10
той людського роду вирод.
Менго
Хай собі й Голикабан,
я забув чудне імення,
тільки знаю достеменно —
заломив його наш пан.
Хто сплодив його і вигрів,
де ще знайдеться такий
покруч, хижий і гидкий?
Пасквала
Де? Хіба що серед тигрів.
ЯВА ВОСЬМА
Вбігає X а с і н т а.
X а с і н т а
Ой сестрички, поможіть,
у біді мене не киньте!
Лавренсія
Боже! Що тобі, Хасінто?
Пасквала
Чим ми зможемо служить?
X а с і н т а
Там біжать за мною вслід
підлі панські посіпаки,
хочуть взять мене, собаки,
для сеньйора у похід.
Це за смерть мені страшніше!
Лавренсія
Хай господь тебе рятує!
ІЗ тобою пан жартує,
а на м^шз-ліеішш^ише^-
(Іде геть).
Пасквала
Я, Хасінто, не мужчина,
захищати не берусь.
(Іде геть).
М е н г о
Ну, то я за це візьмусь,
раз уже така причина.
Ти мене тримайсь, не бійсь!
X а с і н т а
Зброю маєш?
М е н г о
Першу в світі!
X а с і н т а
Першу в світі? Ох, якби-то...
М е н г о
Камінь знайдеться якийсь.
ЯВА ДЕВ'ЯТА
Надходять Флорес і Ортуньйо.
Флорес
А, ти думала втекти!
X а с і н т а
Менго, що зі мною буде?
М е н г о
Ми, панове, бідні люди...
Ортуньйо
А чого це, хлопе, ти
не в свою вмішався справу?
Менго
Я, як родич, хоч словами
цю нещасну перед вами
захищати маю право.
Флорес
Що, життя тобі обридло?
Менго
Так я вам і попущу...
Як візьму свою пращу —
начувайся, панське бидло!
ЯВА ДЕСЯТА
Увіходять командор і Сімбранос.
Командор
Як! Через оцю псяюху
мушу я вставать з коня?
Флорес
Знахабніла мужичня
повелінь твоїх не слуха;
треба (правду ти казав!)
нищить кодло бунтівливе!
Менго
Якщо серце справедливе
бог тобі, сеньйоре, дав,—
покарай цих вояків,
цих безбожних людоловів,
що, твоїм прикрившись словом,
крадуть доньку у батьків,
наречену в жениха...
Накажи нас одпустити.
Командор
Накажу тебе провчити,
ти, личино зла, лиха!
Кинь пращу!
Менго
Сеньйоре!
Командор
Живо!
Слуги, зрадника держіть,
руки ременем в'яжіть!
Менго
Отакий ти справедливий!
Командор
Що ті кляті криничани
там про мене гомонять?
Менго
Що ж ми можемо казать?
Ми про вас нічого, пане.
Флорес
Вбить його?
Командор
Навіщо вам
тут каляти чесну зброю?
Бережіть її для бою.
Ортуньйо
Що накажете?
Командор
Он там
прив'яжіть його до дуба,
ногавиці заголіть,
та попругами!
Менго
Пустіть!
Пане, це ж мені погуба!
Командор
Бийте, поки із реміння
не злетять залізні пряжки!
Менго
Боже! Покарай їх тяжко
за нелюдське це глумління!
Флорес, Ортуньйо та Сімбранос виводять Менго.
86
ЯВА ОДИНАДЦЯТА
Командор, Хасінта й солдати.
Командор
Що ж ти, дівко, утікаєш?
Чи миліш тобі мужик,
ніж вельможний чоловік?
Хасінта
Ти мені ще й дорікаєш,
а тих кривдників злостивих
на розправу не призвеш?
Командор
Тебе скривдили?
Хасінта
Авжеж.
Я дочка батьків честивих,—
не високого коліна,
але доброго звичаю,
що в панів — не помічаю.
Командор
Ця дурна балаканина
лиш роз'ятрює мій гнів.
Ну, іди!
Хасінта
Куди?
Командор
Зі мною.
X а с і н т а
Схаменись!
Командор
Ну, чорт з тобою,
думку справді я змінив:
на потіху воякам
підеш ти в обоз, повіє!
X а с і н т а
Смерть собі я заподію,
а на глум себе не дам!
Командор
Без розмов! Іди, мугирко!
X а с і н т а
Змилуйся!
Командор
І не проси!
X а с і н т а
Господи на небеси,
щоб йому так вмерти гірко!
Солдати ведуть Хасінту з собою.
ЯВА ДВАНАДЦЯТА
Майдан в Овечій Криниці.
Входять Лавренсія та Фрондосо.
Лавренсія
Ти вчинив необережно,
що насмілився прийти.
Хочу я, щоб знала ти,
що любов моя безмежна.
Так я скучив за тобою,
що забув про всякий страх;
як на те, наш лютий враг
скрився з військом за горою,—
щоб за ним запалась путь!
Лавренсія
Не кляни! Злі Духи вперті:
ті, кому бажаєм смерті,
довше, нам на зло, живуть.
Фрондосо.
Якщо так, то побажаю,
хай сто років не вмира,
бо, бажаючи добра,
смерть до нього наближаю.
Я хотів тебе спитать,
жалю мій, моя тривого,
чи коли з кохання мого
буде серцю благодать?
Вже ж усі говорять люди,
що з тобою я женюсь,
тільки ти мовчиш чомусь,
всьому люду напрочудо.
Гордовита і холодна,
що ти думаєш собі?
Лавренсія
Привселюдно я тобі
відказати можу: згодна.
ЯВА ТРИНАДЦЯТА
Входять Естеван та рехідор.
Е с т е в а н
Знову він колотить миром
і на глум людей зиіма:
у містечку недарма
всі його взивають звіром.
Нам усім нагнав він жаху,
натворив багато лих,
та найбільше за усіх
жаль Хасінту-бідолаху.
О, нарешті ти— сувору
^2дяла~3-обл индя_м аску...
Дякую тобі за ласкуТ
світ мені піднявся вгору!
Лавренсія
Ми слова даремно тратим,
помовчімо до пори.
Краще ти поговори
про цю справу з моїм татом —
онде з дядьком він якраз;
він, мабуть, не гляне косо
на такого, як Фрондосо.
Фрондосо
Дай нам, боже, в добрий час!
(Ховається),
Р Є X і д о р
Католицьких королів
скоро визна вся країна,
буде влада скрізь єдина
і закон, як бог велів.
Проти панства Калатрави
на Сьюдад-Реаль іде
грізне військо, що веде
сам Сант-Яго 11 в сяйві слави...
А Хасінту справді шкода,—
чесну дівчину згубили...
Е с т е в а н
Та ще й Менго як побили!
Р е х і д о р
Спух, сердешний, мов колода,
спина вся у басаманах.
Е с т е в а н
Ох, добродію, мовчіть,
мого серця не печіть —
сили в нас нема на пана.
Ось у мене патериця,
а у чім вона послужить?
Р е х і д о р
Панських слуг нам не подужать,
краще з ними не свариться.
Е с т е в а н
Жінку Переса Товстого,
кажуть люди, пан піймав
у яру і зґвалтував,—
ще й не досить, після того
слугам дав, мовляв, на частку.
Ну, не гад він, не змія?
Рехідор
Тут хтось є. Гов, хто там?
Фрондосо
Я.
Жду я тут на вашу ласку.
Е с т е в а н
Ласки нашої ти гідний
щонайменше з двох причин:
батька доброго ти син,
та й мені немовби рідний —
Змалку ріс ти в мене в домі.
Фрондосо
Вашу знаючи любов,
із проханням я прийшов.
Вам про мене все відомо.
Е с т е в а н
Знаю я, як ти зчепивсь
З тим скаженим командором.
Фрондосо
Не мені від того сором.
Е с т е в а н
Ну, спасибі, що вступивсь.
Слово батьківське знаменне,
тож до діла приступлю:
я Лавренсію люблю;
чи дасте її за мене?
Якщо це моє прохання
не до мислі вам — простіть
і зухвальця не судіть
ради щирого кохання.
Естеван
Ох, Фрондосо, щоб ти знав —
приточив мені ти віку
і турботу превелику
З серця батьківського зняв.
Дяка богові святому,
що тебе він умудрив;
бачу — чистий твій порив,
щирість в серці молодому.
А тепера, сину мій,
нам годиться для порядку
все твойму сказати батьку —
певно, буде й він радий.
А мені це несказанне
щастя, божа благодать!
Рехідор
Треба б дівку поспитать,
чи вона на те пристане.
Естеван
Не турбуйтеся про се:
певно, наші молодята,
перше ніж іти до тата,
вже домовились про все.
Коли хочеш, то й про віно
поговоримо зараз;
грошей дещицю припас
я для рідної дитини.
Фрондосо
З мене вже й того доволі,
що не хтось, а я ваш зять.
Р Є X і д о р
Він її ладен узять,
як то кажуть, в одній льолі.
Е с т е в а н
Справді, треба ж поспитати,
як на це моя дочка.
Фрондосо
То провина, ще й тяжка,
за нелюбого давати.
Е с т е в а н
(кличе)
Дочко! Де ти?
ЯВА ЧОТИРНАДЦЯТА
Входить Лавренсія.
Лавренсія
Тут, панотче.
Бачте, миттю увійшла;
я ж казав — такі діла!
Слухай, доню, от що хочу
я у тебе запитать:
скоро будем на весіллі
в подруги твоєї Хілі
всім кутком бенкетувать;
як по-твоєму, Фрондосо
їй до пари?
Лавренсія
Хіля? Як?
Е с т е в а н
Правда ж, хоч куди юнак?
Ти про це не знала досі?
Лавренсія
Я гадаю, що до пари.
Е с т е в а н
Я ж гадаю, далебі,
що до пари він тобі,
бо у тебе очі карі.
Лавренсія
Все жартуєте ви, тату,
хоч і сива голова...
Е с т е в а н
То які ж твої слова?
Лавренсія
Що тут говорить багато?
Я люблю його, та й він...
Е с т е в а н
Як посвата, то віддати?
Лавренсія
Так, прошу не відмовляти.
Е с т е в а н
Він мені однині син.
А тепер ходім в гостину
вже до свата.
Рехідор
То й ходім.
Е с т е в а н
Та одразу порішім
і про віно, чуєш, сину?
За дочкою я даю
круглу тисячу реалів.
Фрондосо
Це ви хочете й надалі
честь принижувать мою?
Е с т е в а н
Ну ж бо, синку, вір мені:
хоч і любая дружина,
а не взять за нею віна —
швидко прийдуть хмурі дні.
Естеван і рехідор виходять.
Лавренсія
Ти вдоволений, скажи?
Фрондосо
Не питай! Я так радію,
аж боюся, що здурію!
Я зомлію, ой держи!
З радощів не тямлюсь я,
все в мені бринить, сміється,
серце в грудях рвійно б'ється —
ти, Лавренсіє, моя!
Виходять.
ЯВА П'ЯТНАДЦЯТА
Поле під Сьюдад-Реалем.
Магістр Калатрави, командор, Флорес
та Ортуньйо.
Командор
Тікаймо, пане, вже немає ради.
Магістр
У місті мури надто ненадійні,
а сила вража надто вже потужна.
Командор
Багато в них поранених і вбитих.
Магістр
Та все ж вони хвалитися не можуть,
що захопили прапор Калатрави 12,
їм нашої не потоптати слави.
Командор
Твій замисел, Хіроне, не справдився.
Магістр
Сліпа Фортуна: нині ми великі,
а завтра раптом станемо малі.
Голоси
(за лаштунками)
Нехай живуть кастільські королі!
Магістр
Зубчаті мури вже горять огнями,
а на високих вежах величаво
Знамена переможні майорять.
Командор
За перемогу кровію заплата —
сумне у них, здається, буде свято.
Магістр
Вертаю в Калатраву, командоре.
Командор
Я їду до Овечої Криниці,
а ти подумай — при своїх стояти
чи підкоритись королям кастільським.
Магістр
Надумаюсь — листовно повідомлю.
Командор
Час — мудрий вчитель.
Магістр
У юнацькі роки
оманливі й тяжкі його уроки!
Виходять.
ЯВА ШІСТНАДЦЯТА
Поле за Овечою Криницею.
Весільчани, музики, Менго, Баррільдо,
Фрондосо, Лавренсія, Пасквала, Естеван
та X у а н Р у д и й.