Дівчина в поїзді - Крісті Агата

Потім він тихо вийшов з кімнати та прив'язав нитку до вивіски для персоналу, що висіла на ручці дверей. На іншому кінці мотузки він прикріпив невеликий срібний дзвіночок, спомин про проведений вечір в опері. Джордж подивився на пророблену роботу з великим задоволенням. Будь-яка спроба бороданя залишити номер не залишиться непоміченою.

Вирішивши проблему Джордж не тратив даремно часу на облаштування ліжка. Він лише дбайливо поклав маленький пакунок під подушки й замислився. Його плутані думки можна було передати такими словами: "Анастасія Софія Марія Олександра Ольга Елізабет. Здається я назвав всіх. Цікаво…"

Сон не йшов. Що це все означає? Який зв'язок між втечею принцеси, запечатаним пакетом та чоловіком з чорною бородою. Від чого рятується велика княгиня? Чи було відомо його переслідувачам про пакет? Врешті решт, що було в цьому пакеті? Не знайшовши відповіді на ці питання, містер Роуленд непомітно заснув.

Він прокинувся від слабого дзеленькання. Щоб прийти до тями та зрозуміти ситуацію Джорджу знадобилося півтори хвилини. Він скочив на ноги, одягнув капці, обережно відкрив двері та вислизнув у коридор. Слабка тінь в кінці коридору вказала напрямок руху його сусіда. Рухаючись як можна тихіше, містер Роулен поспішив слідом. Він вийшов вчасно, щоб побачити, як бородань зникає за дверми ванної кімнати. Все це видавалось дуже загадковим, оскільки така ж кімната знаходилася якраз напроти їх номерів. Через щілину прикритих дверей він помітив, як чоловік став на коліна неподалік ванної та почав щось робити біля плінтуса. В такій позі він залишався хвилин п'ять, і потім звівся на ноги. Джордж розсудливо вирішив відступити.

Сховавшись за дверима свого номеру, він спостерігав як незнайомець повернувся у свою кімнату.

— От і добре, — сказав до себе Джордж, — Таємниця ванної кімнати відкриється вранці

Він ліг у ліжко та засунув руку під подушку для того, щоб пересвідчитись, що пакет був на місці. За мить його охопила паніка. Пакет зник!

Вранці Джордж поснідав яйцями та беконом, не перестаючи карати себе за втрату. Він провалив доручення Елізабет. Він допустив, щоб коштовний пакет вкрали, "Таємниця ванної кімнати" виявилась не варта тухлого яйця. Без сумніву, Джордж виставив себе повним дурнем. Після сніданку він піднявся наверх. На поверсі стояла зніяковіла покоївка.

— Щось трапилось, вельмишановна, — привітно запитав Джордж

— Джентльмен, сер. Ваш сусід. Він просив розбудити його о пів дев'ятій. Я стукаю, але немає ніякої відповіді і двері замкнені.

— Не знаю, що і сказати, — відповів Джордж. Тяжкі передчуття здавили йому груди.

Він поспішив до своєї кімнати. Всі його плани розвіялися вмить від того, що побачив у кімнаті. На туалетному столику лежав пакунок, вкрадений напередодні!

Він підняв пакунок та оглянув його. Без сумніву, то був той самий пакунок, але печатка була зламана. Повагавшись хвилину, він розгорнув його. Якщо інші люди бачили зміст, то не було резону чому б йому не заглянути в середину. Окрім того, ймовірно, що вміст пакунка вкрали. В пакунку виявилася невелика коробка, в яких за звичай зберігають коштовності.

Джордж відкрив її. Всередині на шовковому полоті знаходилася каблучка. Він взяв її та уважно роздивився. Не було жодної ознаки, що то була весільна каблучка. Зі стогоном Джордж опустив голову на руки.

— Безумство, — прошепотів він,— Це якесь безумство. Цілковите безумство. В цьому немає ніякого сенсу.

Раптом він згадав про покоївку і помітив широкий парапет за вікном. Як би не ці події Джордж навряд чи звернув увагу, але зараз охоплений гнівом та цікавістю він пильно придивлявся до кожної дрібниці. За мить він був на підвіконні, а ще через декілька секунд дивився у вікно сусіднього номеру, який займав бородань. Вікно було відчинене, а кімната пуста. Трохи далі була пожежна драбина. Тепер було зрозуміло як зник незнайомець.

Джордж зайшов в кімнату через вікно. Речі незнайомця були розкидані по кімнаті. Тут повинен бути ключ, який пролив би світло на дивні події, що трапилися з Джорджем. Він почав пильно оглядати речі, починаючи з великого пошарпаного чемодану.

Ледве чутний незрозумілий звук привернув його увагу. Джерело звуку безсумнівну знаходилося в кімнаті. Його погляд упав на велику шафу. Джордж підійшов до шафи й з гуркотом відкрив двері. Звідти вискочив чоловік, який одразу потрапив в обійми Джорджа. Вони впали й почали качатися по полу. Супротивник був досить вправний. Джорджу не допомогли навіть навички по боротьбі. Захекавшись, вони відштовхнули один одного. Нарешті Джордж зумів розгледіти свого противника. Це був коротун с рудими вусами.

— Якого дідька ви тут робите? – закричав Джордж.

Не говорячи ні слова, чоловік витягнув візитну картку і вручив її Джорджу.

— Детектив Джеральд, Скотланд-Ярд, — вголос прочитав Джордж

— Саме так, сер. Не хочете розповісти все, що знаєте про цю історію

— Хочу? Чи я хочу?, — задумливо промовив Джордж, — Знаєте інспектор, ви праві. Ми можемо поговорити в більш прийнятному місці?

У тихому кутку бару Джордж все розповів інспектору. Детектив Джеральд слухав зі співчуттям.

— Як ви сказали, сер, все дуже заплутано, — сказав він, коли Джордж закінчив свою розповідь. – Я й сам не можу багато чого добрати. Але на деякі питання я зможу дати чітку відповідь. Я спостерігав за Марденбегом (ваш друг бородань) і вами з того часу, як ви піднялися нагору. Я спостерігав за ним, але ваша поведінка видалася мені підозрілою. Я прокрався у вашу кімнату після того, як ви вийшли вслід за сусідом, знайшов невеликий пакет під вашою подушкою. Коли я його відкрив, то не побачив, чого шукав і при першій ліпшій нагоді повернув його у вашу кімнату.

— Так речі поступово стають на свої місця, — міркував Джордж, — Здається я був досить незграбний.

— Я б так не сказав, сер. На початківця ви діяли досить непогано. Ви говорите, що вранці зайшли до ванної та забрали лист зі схованки?

— Так, але то був лише любовний лист, — похмуро відказав Джордж, — Його потрібно знищити, я не маю наміру втручатися в життя цього небораки.

— Ви дозволите поглянути на нього сер?

Джордж витягнув листа з кишені та протягнув його інспектору. Той розгорнув лист паперу.

— Любовна історія це одне, але коли проведете лінії від крапки над "і" в цьому листі, то отримаєте зовсім інший результат – план захисту Портсмутської гавані.

— Що!?

— Так. Ми вже довгий час стежимо за цим чоловіком, але він був занадто розумний. До того ж більшість роботи за нього виконувала жінка.

— Жінка, — тихим голосом перепитав Джордж, — І як її звуть?

— Вона має багато імен. Але більшості вона відома під ім'ям Бетті Брайтейс. До речі, має дуже гарну зовнішність.

— Бетті … Брайтейс, — промовив Джордж, — Дякую вам інспектор.

— Вибачте мені, сер, але ви маєте не дуже добрий вигляд.

— Так, я дуже хворий. І думаю, що найкраще мені першим поїздом повернутися додому.

Інспектор подивився на годинник.

— Скоро буде поїзд, але краще почекати експреса

— Це не грає ролі, — похмуро відповів Джордж, — Не має поїзда повільнішого за того, яким я їхав вчора.

Сидячи у вагоні першого класу, Джордж уважно вивчав новини. Раптом він випростався і ще раз уважно перечитав замітку в газеті.

"Вчора в Лондоні відбулася романтичне весілля лорда Роланда Гая, другого сина маркіза Аксмістра з принцесою Анастасією. Час та місце церемонії трималась в глибокій таємниці. Після подій в Катонії, принцеса жила в Парижі зі своїм дядьком. Вона познайомилась лордом Роналдом, коли той був секретарем при Британському посольстві в Катонії".

— Ну, я …

Роуленд не мав слів, щоб висловити свої почуття. Він дивився по перед себе, ні нащо не звертаючи увагу. В цей час поїзд зупинився на невеликій станції, у вагон зайшла жінка і сіла напроти нього.

— Добрий ранок, Джордж, — ніжно промовила вона.

— Боже мій, — скрикнув Джордж, — Елізабет!

Вона посміхнулася найчарівнішою посмішкою.

— За ради бога! Скажіть мені! Ви принцеса Анастасія чи Беті Брайтейс?

Вона вражено подивилася на нього.

— Жодна з них. Я — Елізабет Гай. Тепер я можу все розповісти й принести вибачення. Розумієте, Роланд, мій брат, закохався в Алексу..

— Ви маєте на увазі принцесу?

— Так, але друзі називають її Алекс. Так от Роланд був закоханий в неї, вона теж його кохає. Революція застала Алексу в Парижі. Вони тільки збиралися оголосити про одруження, як старий Штурм, прем'єр-міністр, наполіг, щоб вони розірвали заручини, та одружилася з принцом Карлом, її кузеном. Жахливий тип, я повинна вам сказати..

— Цілком згоден, я зустрічався з ним.

— Принцеса просто ненавидить його. Старий принц Устрік заборонив їй бачитись з Роландом. Вона втекла в Лондон, де ми й зустрілися. Ми телеграфували Роланаду, який був в Шотландії. В останню хвилину, коли ми їхали на весілля, то стикнулися з Устріком. Звичайно він кинувся за нами. Ми божеволіли. Він б влаштував жахливу сцену, окрім того він її охоронець. І тут мені прийшла в голову блискуча ідея – помінятися місцями. Зараз жінок запам'ятовують лише по одягу. Я одягла червоний капелюшок та коричневе пальто Алек, а вона — моє сіре. Ми сказали їхати на Ватерлоо, я вискочила з таксі і кинулася на вокзал. Старий Устрік побіг за червоним капелюшком, не зважаючи на того, хто залишився в таксі. Потім я зайшла у ваш вагон і здалася на вашу ласку.

— Все зрозуміло. А решта?

— Я повинна вибачитись за мій розіграш. Надіюсь ви не дуже гніваєтесь. Ви сприймали цю історію як таємницю, мов у шпигунських романах. Я не могла втриматись і підтримала вашу гру. Я вибрала на платформі найбільш підозрілого чоловіка і доручила вам стежити за ним. Потім я вручила вам пакунок.

— Пакунок з весільним кільцем.

— Так, Алекс та я купили його, оскільки Роланд прибував з Шотландії безпосередньо перед весіллям.

— Бачу, що всі речі стають зрозумілими, коли дізнаєшся подробиці! Дозвольте, Елізабет.

Він зняв її ліву рукавичку та одягнув кільце на третій палець.

— Ось так. Після всіх подій каблучка не повинна пропасти даремно.

— Ох!, — вигукнула Елізабет, — але про вас нічого не знаю

— Ви знаєте, що я милий. До речі, це стосується і мене. Звичайно я знаю, що ви леді Елізабет Гай

— Джордж, ви сноб і мрієте потрапити в аристократичне середовище?

— У якійсь мірі.