Нові коментарі
15 листопада 2024 18:15
Шановна пані Галино, дякуємо Вам за Вашу творчість! Ми виправили вказану Вами неточність. Дякуємо за проявлену увагу. З повагою, адміністрація сайту
З Божою правдою
3 липня 2024 02:48
Щиро вам дякую за увагу до моєї казки з книги казок ''Богданія''. На кожному з двох сайтів, з якого ви могли передрукувати цю казку, у змісті
З Божою правдою
Золотавого меду струмочок із пляшки стікав... - Мандельштам Осип
Аннотація до бестселера - Золотавого меду струмочок із пляшки стікав... - Мандельштам Осип
Всі твори автора ⟹ Мандельштам Осип
Всі твори автора ⟹ Мандельштам Осип
Читаємо онлайн Золотавого меду струмочок із пляшки стікав... - Мандельштам Осип
Золотавого меду струмочок із пляшки стікав
Так неквапно і довго, що встигла сказать господиня:
"Тут, в сумній цій Тавриді, де доля спіткала гірка,
Нам нітрохи не нудно", — і погляд свій кинула синій.
Всюди Бахуса служби, неначе на світі одні
Чатові і собаки, — ідеш і нічого не бачиш.
Як важезні бочівки, спокійно проносяться дні,
Оддалік голоси в курені — неквапливі й ледачі.
Після чаю ми вийшли в розлогий бурштиновий сад,
Мовби вії, на вікнах опушені збрижені штори.
Білий пломінь колон поминули, знайшли виноград,
Де в скляному повітрі купаються зморені гори.
Я сказав: виноград, як баталія давня, живе,
Верхівці кучеряві зіткнулися в скутім порядку,
В крем'янистій Тавриді наука Еллади, — зове
Золотого засіву шляхетна іржава лампадка.
Ну, а в келії білій, мов прядка, стоїть тишина.
Пахне фарбою, оцтом і свіжим вином із підвалу,
Пам'ятаєш, у грецькому домі укохана всіми жона, —
Не Єлена, ні, інша, — як довго вона вишивала?
Золотеє руно, де шукать золотеє руно?
Невідступно шуміли морськії вали пишномовні,
І, спустивши додолу здірявлене вщент полотно,
Одіссей повернувся, і часом, і простором повний.
1917
Так неквапно і довго, що встигла сказать господиня:
"Тут, в сумній цій Тавриді, де доля спіткала гірка,
Нам нітрохи не нудно", — і погляд свій кинула синій.
Всюди Бахуса служби, неначе на світі одні
Чатові і собаки, — ідеш і нічого не бачиш.
Як важезні бочівки, спокійно проносяться дні,
Оддалік голоси в курені — неквапливі й ледачі.
Після чаю ми вийшли в розлогий бурштиновий сад,
Мовби вії, на вікнах опушені збрижені штори.
Білий пломінь колон поминули, знайшли виноград,
Де в скляному повітрі купаються зморені гори.
Я сказав: виноград, як баталія давня, живе,
Верхівці кучеряві зіткнулися в скутім порядку,
В крем'янистій Тавриді наука Еллади, — зове
Золотого засіву шляхетна іржава лампадка.
Ну, а в келії білій, мов прядка, стоїть тишина.
Пахне фарбою, оцтом і свіжим вином із підвалу,
Пам'ятаєш, у грецькому домі укохана всіми жона, —
Не Єлена, ні, інша, — як довго вона вишивала?
Золотеє руно, де шукать золотеє руно?
Невідступно шуміли морськії вали пишномовні,
І, спустивши додолу здірявлене вщент полотно,
Одіссей повернувся, і часом, і простором повний.
1917
Відгуки про книгу Золотавого меду струмочок із пляшки стікав... - Мандельштам Осип (0)