Той, кого я чекаю - Andriana

Він швидко повернувся до будинку, і його кроки стали важчими, немов земля під ногами почала здавлювати його.

Я не можу дозволити, щоб вона побачила це. Вона не зрозуміє, — думав він. Вона не готова до цієї правди, а я не готовий її втратити.

Елісон, сидячи на лавці, все ще тримала блокнот у руках, але погляд її був розсіяний. Вона не могла відкинути відчуття, що Зоріан сховав від неї більше, ніж вона могла собі уявити. Її серце билося трохи швидше, коли вона помітила його поспішний крок у бік будинку.

Чому він такий? Що відбувається з ним? — думки Елісон були наповнені питаннями. Вона бачила, як Зоріан намагається тримати себе під контролем, але цей раптовий грохіт зсередини будинку... це було щось більше, ніж просто шум.

Я хочу допомогти йому, але що, якщо він не дозволить? Що, якщо я занадто близько підходжу і це загрожує нам обом? — вона обережно прокручувала ці питання в голові. Що він приховує від мене?

Зоріан зупинився біля дверей, ще раз глянув на Елісон, але нічого не сказав. Його обличчя знову стало непроникним.

Не можна сказати їй правду... ні, я не можу. Він намагався глибше зануритися в свої думки, але цей грохіт, що лунав в його свідомості, нагадував йому про те, що він не може довго тримати це в собі.

Елісон помітила, як його тіло напружене, ніби він щось приховував. Але вона не могла зрозуміти що. В її серці спалахнув мандруючий сумнів.

Що, якщо його темне минуле — це те, що він намагається приховати не тільки від мене, а й від самого себе? Чому я почуваюся так, наче я бачу більше, ніж він хоче показати?

Вони обидва стояли на порозі нерозкритих таємниць, але жоден не наважувався зробити перший крок, щоб поділитися своїми найбільшими страхами.