Міст: Зруйновані мрії - Ніка Сасс

Раптом почувся гуркіт грому. А зранку ж була така ясна погода, і тут раптом все небо затягло грозовими хмарами. Та для травня це цілком нормальне явище. Поки Агата нерішуче сходила ґаноку Академії, перша крапля впала на її обличчя. Парасольки, зрозуміло, в неї з собою не було. “Може, краще посидіти в бібліотеці до приїзду Михайла?” - Думала дівчина.

Стас же стояв унизу, піднявши комір шкіряної куртки, наче це вбереже його від почавшоїся зливи, і дивився на неї. 

- Давай підвезу. - Запропонував він, розгубленій Агаті, що теж куталася в свій плащ, і протягнув руку.

- Я, мабуть, дочекаюсь водія в бібліотеці...- Почала казати вона, розгублено моргаючи мокрими віями. І сіпнулась, коли він взяв її за руку.

- Ти вже майже вся мокра. Давай без дурниць. Я включу пічку, зігрієшся дорогою. Ну ж бо, Карамелька!? Біжимо! 

Наступний гуркіт грому, що пролунав за мить, перконав її, і вони побігли до його  спортивної автівки. Стас відкрив дверцята для дівчини, потім обійшов авто і сів сам, і одразу ж завів авто і ввімкнув обігрів. Агата сказала свою адресу, хлопець ввів її в навігатор і вони рушили. 

Стас їхав мовчки, тихо грало радіо, дівчина теж мовчала. Час від часу він кидав на неї задумливі погляди. Ось вона змахнула краплі води з вій і промокнула обличчя серветкою, що дістала зі свого наплічника. Карамельне волосся перетворилось на бронзу і закрутилось у кучері. Мокрий одяг обліпив струнке дівоче тіло. Дівчина теж якоїсь миті скосила погляд, і спостерігала за хлопцем з-під опущених вій. Волосся, і так доволі темне, від води стало чорним, і чубчик прилип до чола, високі вилиці, ямочка на вольовому підборідді, пронизливі карі очі...

Весь час, що вони їхали до будинку Агати, зовні відбувався прямо таки апокаліпсис. Та коли вони вже в’їхали в її район, то дощ почав вщухати і ось вже у отвір між хмарами виглянуло сонечко. Аж раптом авто зупинилось. Поки Агата відстібувала ремінь, хлопець встиг вийти і відчинив їй дверцята. Вона вийшла і тієї ж миті виявилась притиснутою до авто. Стас простягнув руку і ніжно торкнувся її щоки кінчиками пальців, прибрав з обличчя вологі пасма, що злиплись. Її серце ще ніколи так сильно не билось. Вона дивилась на нього своїми великими здивованими блакитними очима, і не встигла ніяк відреагувати, коли його теплі губи торкнулись її губ. Всього на мить. Голова дівчини трохи закрутилась від цього дотику чи від надлишку емоцій, та коли хлопець на секунду відсторонився, щоб поглянути їй в очі, вона відштовхнула його, швидко натисла кнопку на паркані і забігла в хвіртку. Він ще пару хвилин стояв і дивився на будинок, а потім сів і поїхав. “І що це, вбіса, було? Навіщо, телепень, ти до неї поліз?!” - Обурювався сам на себе.

Вітаю!

Чи довго Агата зможе опиратись потягу? Та що обере Стас: виграш чи почуття? Про це дізнаємось згодом) Не забувайте про вподобайки героям)

Гарного і спокійного суботнього дня. 

Ваша Ніка ♥