Ціна помилки - Ruslan B

Справді, через кілька хвилин машина зупинилася на вказаному мамою місці. На тротуарі стояли дві жінки і розмовляли. Одна з них була його мама. А от другої він не знав. Та й яка йому різниця хто це. Хлопець кивнув, що пора сідати і до салону спочатку засунулися пакети з всякою всячиною а тоді влізли обидві жінки. Радика аж перекосило від такого. Тому він закусив губи, виліз із машини і взявши мамині кульки поклав ї у багажник. Потім сів за кермо і вони поїхали.

– Ти знаєш цю тітку? – вказувала мама пальцем на свою співрозмовницю – Це є Лариса Миронівна.

– Ага. Дуже приємно. Радий знайомству – з акторською усмішкою відповів Радик. Йому було цілком все рівно хто вона там. Для чого йому це. Ну навіщо йому знати мамину якусь там знайому. Лариса вона чи не Лариса. Яка там йому різниця. Він же тут приїхав на кілька днів не для того щоб усі старих бабуль згадувати.

Вони і далі собі щось говорили. Поки не під’їхали до якогось дому. Тут мама сказала, щоб він зупинився і ця Лариса Миронівна подякувавши вийшла. Радик доїхав додому, забрав усе мамине начиння з багажника і заніс до хати.