Кохання проти субординації - Оксана Мрійченко

— Нічого подібного!

— Поговоримо про це на твоєму весіллі, дитино!.

— Світлано Єгорівно, ви нестерпні! — Денис знову розсміявся.

У приймальні Каріну зустріла заінтригована Тетяна.

— Ну що? Як пройшла співбесіда? — запитала вона.

— Мене взяли на випробувальний термін, — Каріна не могла приховати радості, тому широко посміхалася.

— Вітаю! Отже, будемо працювати разом. Мене звуть Тетяна, а вас?

— Каріна.

— Дуже приємно, Каріно! Мені потрібні ваші документи — зробити пару копій для відділу кадрів.

— Так, звісно, — Каріна зробила паузу. — Пані Тетяно, якщо ми вже майже колеги, то може перейдемо на ти?

— Це гарна ідея, підтримую! Значить ти берешся до роботи завтра?

— Так. Сьогодні мені пообіцяли знайомство з колективом.

— Тобі сподобається! У нас тут дуже дружня атмосфера. Ти будеш працювати в сусідньому приміщенні разом з Антоном, Кирилом, Веронікою, Сніжаною та Мариною. Вони дуже веселі та добрі люди. Я впевнена, що ти швидко знайдеш з ними спільну мову. Світлана Єгорівна теж гарна людина. Іноді вона буває запальною, але швидко відходить.

— Ти так розказуєш, немов у вас в офісі панує ідеальна атмосфера.

— Майже так. З одним невеликим винятком. Є у нас одна особа, дуже зарозуміла і трохи пихата. Наша фінансова директорка — Вікторія Анатоліївна. Але я не думаю, що ти будеш часто перетинатися з нею.

— Дякую за попередження.

Обидві дівчини весело розсміялися. У цей момент до приймальні вийшли Денис і Світлана Єгорівна.

— Бачу, що ви вже потоваришували з моєї секретаркою Танею? — посміхнулася Світлана Єгорівна. — Ходімо! Познайомимо вас з іншими співробітниками.

— Світлано Єгорівно, у вас зустріч через 40 хвилин, — ввічливо нагадала Тетяна.

— Так я пам'ятаю. Ще зателефонуй, будь ласка, секретарці Вікторії Анатоліївни. Мені потрібно добро на замовлення банерів.

— Каріно, можна вас на пару слів? — звернувся до дівчини Денис.

— Так, звісно.

Вони вийшли з приймальні та зупинилися у коридорі. Побачивши директора у компанії незнайомої дівчини, деякі співробітників зацікавлено обернулися, дивлячись на них через скляні перегородки.

— Денисе ... Олександровичу, чому ви не сказали мені?

— Про що? — він посміхнувся.

— Про те, що ви генеральний директор «Цитруса»!

— А це так важливо?

— Бачили б ви обличчя Наталії на ресепшені, коли я запитала у неї, ким тут працює Денис Тарасевич?

— А ви дійсно запитали у неї про це? — Денис розреготався. — Можу собі уявити її реакцію!

— Так чому ви не сказали мені?

— Розумієте, Каріно. Коли людина розуміє, що перед нею потенційний роботодавець — вона часто поводиться по-іншому. Стриманіше, намагаючись виставити себе у найвигіднішому світлі, так би мовити. Я хотів побачити вас природною. Такою, яка ви є у повсякденному житті. І мені сподобалося те, що я побачив. Тому зараз вам не потрібно намагатися сподобатися мені — у вас вже це вийшло! І, скажу вам по секрету, ви сподобалися і Світлані Єгорівні також.

— А хіба я намагалася якось сподобатися їй під час співбесіди? По-моєму, я поводилася максимально природно.

— Це вірно. І це ще один ваш плюс — ви дивовижно щира людина, яка залишається собою у будь-якій ситуації. У «Цитрусі» потрібні такі співробітники!

— Я сказала Наталі, що прийшла сюди за вашою порадою. Мене, напевно, будуть питати, звідки я вас знаю. Що мені відповісти?

— Правду, — Денис знову посміхнувся. — Нам з вами нема чого приховувати, тому не бачу сенсу тримати обставини нашого знайомства у таємниці. Звісно ж, якщо ви не вважаєте, що це якимось чином зашкодить вашій репутації.

— Ні в якому разі! — Каріна теж розсміялася. — Але я переживаю за вашу репутацію.

— Ну раз так ... значить я сам все розповім. Прямо зараз.

— Що?!.

Каріна розгублено подивилася на нього, але сперечатися часу не було — до них вийшла Світлана Єгорівна. Утрьох вони зайшли до сусіднього приміщення.

— Доброго дня колеги! — привітався з усіма Денис. — Хочу представити вам нашу нову співробітницю — Каріну. Вона буде працювати особистим помічником Світлани Єгорівни. Щоб відразу відповісти на всі ваші запитання, розповім вам історію мого знайомства з цією дівчиною. Вчора ввечері я пішов у магазин за продуктами та побачив, що Каріну оточило троє хуліганів. Разом ми змогли переконати їх дати Каріні спокій та уникнути негативних наслідків. Потім ми розговорилися і я дізнався, що дівчина шукає роботу, тому запропонував їй спробувати свої сили у нас. Світлана Єгорівна схвалила моє рішення — Каріна прийнята на випробувальний термін. По закінченню місяця Світлана Єгорівна сама прийме рішення про те, чи підходить Каріна на цю посаду. А вам усім я хочу сказати наступне. Хлопці, ніколи не залишайте жінку в біді, на те ми чоловіки, щоб захищати. Дівчата, не ходіть поодинці темними вулицями! А якщо з вами трапилася неприємність — не бійтеся попросити про допомогу.