Покоївка для бізнесмена - Ясміна Лав

Хлопець дивиться на нас , по черзі , круглими від здивування очима , а потім на квіти у мене в руках і морщиться .

- Привіт , Даня .- вітається Адам і простягає хлопцеві руку .

Було передбачувано що вони знайомі . Адам же дружить з Марком , і зрозуміло що з сім'єю один одного чоловіки знайомі .

Та Даня не спішить тиснути руку чоловіка , чим мене дивує . Навпаки , хлопець дивиться зі злістю , як мені здалося . Але через секунду на обличчі Дані з'являється посмішка . Він підходить і обіймає Адама .

- Привіт , Адам . Емма.

- Не думав тебе побачити тут в такий пізній час .- каже Адам.
- Іра дуже переживала за тебе .- дивиться на мене Даня. - Не гарно так зникати .

Мені шкода що змусила подругу хвилюватися , але докори цього хлопця мене просто злять.

- Думаю , дівчата самі розберуться . Тебе підвезти ?- втручається в розмову Адам і я йому подумки дякую.

- Так , якщо можеш . Я без машини сьогодні.

Даня робить крок до автомобіля  , але зупиняється дивлячись як Адам підходить до мене і заключає в обіймах.

- До завтра . Я буду дуже сумувати .- шепоче на вухо чоловік , а потім залишає на моїх губах легкий поцілунок .
- Я також...- усміхаюся , дивлячись йому в очі .

- То ви знову разом ?- нас перериває Даня .
- Так.- впевнено відповідає Адам і йде до машини .

Мені не подобається як дивиться на мене Даня тому швидко ховаюсь за дверима під'їзду .
 

У квартиру заходжу тихо , знімаю взуття , вішаю верхній одяг . Якщо чесно , то я чекала що до мене вилетить Іра , вона ж не в курсі що це я повернулася , але ніхто не виходить на зустріч . Тому я піднімаю з підлоги букет і йду на кухню .

Подруга сидить за столом , п'є каву . Вона виглядає спокійною , але я точно знаю, що вона зараз стримується з усіх сил .

- Вибач , що не попередила . Не думала що не прийду ночувати . Та ще й телефон розрядився.

Звалюю квіти на стіл і сідаю навпроти Іри .
Здається , у мене такої великої вази не знайдеться . Доведеться щось придумати ....

- Гарний букет .- дівчина кидає погляд на квіти й знову повертається до свого напою.
- Я була з Адамом ....- кажу тихо .
- Бачила через вікно .

Тепер зрозуміло чого не здивувалася побачивши мене у дверях.

- Ми ...- починаю , але відразу зупиняюся від погляду подруги .

Вона дивиться мені прямо в очі . Знаю , сердиться .

- Сподіваюся , ти добре подумала перед тим як прийняти таке рішення .- серйозно промовляє вона .
- Так .
- Тоді іди сюди .

Іра встає і розкриває руки для обіймів . Фух , видихаю від полегшення , обіймаючи подругу .

- Я собі місця не знаходила . Вже думала йти в поліцію заяву писати . Даня зупинив ...
- Пробач мене , я зовсім забула про все на світі ...- опускаю голову , а на губах з'являється посмішка .
- Та бачу вже ... Ну , тепер то я заслужила почути подробиці .- з натиском каже Іра і ми обидві сміємося .
 

Адам 

Ми з Данею їдемо в повній тиші . Здається , хлопець не дуже хоче розмовляти , та мені й байдуже . У мене в думках тільки лисичка . Наш вечір , ніч ...
Яка ж вона була сексуальна вранці . Коли я прокинувся , Емма ще спала . Я лежав і дивився на цю дивовижну дівчину і заздрив сам собі .

Цієї ночі ми просто спали разом , та мені було настільки добре . Навіть не очікував , що мені сподобається просто спати з дівчиною поруч . Раніше в мене такого не було .

- Отже , Емма тебе пробачила ...- розвіяв мої роздуми Даня .
- Так , ми помирилися .

Хлопець фиркає і відвертається до вікна . Що це ?
Марк казав , що брату сподобалася Емма . Невже він справді мав на мою лисичку плани ?
Ей , ні , хлопче .

- У нас все серйозно . Тепер я її нікуди не відпущу .
- Ясно . Тут зупини .

До тієї адреси , яку назвав Даня на початку ми не доїхали , та мені все одно . Головне щоб він зрозумів , що не слід лізти до моєї дівчини .

Вливаюсь в потік машин і знову всі думки заповнює Емма . Тобто , її губи .
Вона така солодка , не можливо відірватися . 
Кожен поцілунок з нею зводить мене з розуму . Я вже ледве тримаю себе в руках , щоб не накинутися на дівчину . 

Але ні , я буду чекати .

Вона варта того щоб почекати ...