Ціна помилки - Ruslan B

Його гра була надзвичайною. Повна відданість, повне перевтілення, повна віддача. Це було щось надприродне. Це було неймовірне. Можна сказати, він фактично ставав своїм героєм і переживав з ним всю картину сценарію. Це було геніально, хоч сам Радик на це вже не звертав уваги. Йому ставало цього що раз все мало. Він ніяк не міг насититися.

Як спраглий буйвол, він впивався цим до дна. І не міг напитися. Така була його душевна спрага. Спрага, котру нічим не можна було заглушити. Спрага, що виходила десь із глибин серця і робила перебування на землі нестерпним болем.

Така ціна авторитету і образу генія. Ціна, котру тепер він платив вимушено, не залежно від свого бажання і котра що раз то все збільшувалась. Ціна, котра була надто великою але водночас і такою бажаною. В цьому полягало напевне найбільше безумство і найбільша таємниця людського болю, терпіння і любові. Але Радик її сплатив. Платив і не скаржився. Можливо вже звик. Можливо, вона йому подобалась. А можливо просто не мав іншого вибору.

Минали години а вони все ще лежали обнявши один одного і дивилися на нічне зоряне небо. Стейсі мовчала. Про що вона думала. Можливо проте, як і про що завести зараз розмову. Можливо про свої гіркі помилки минулого. А можливо просто ловила кожну хвилину миті що не повториться уже ніколи. Це вони розуміли обоє. І обоє прагнули якнайбільше відчути цю незабутню мить.

Над містом світив місяць і на дерева тихо шелестіли листочки переповідаючи старі історії, котрі ніколи не зрозуміє той, хто ніколи не кохав, хто ніколи цього не чув.