Мій найкращий ворог - Ірен Карк
Мені коштувало величезних зусиль тримати себе в руках і не придушити її, коли вона розповідала мені про все. Як я й думав, тато її давно знав всю інфу цілком. Не знаю, як саме проколовся мій батько, але Авдєєв зміг довідатися в нього все.
Бентежило тільки те, що Серьога намагався під мене копати. Хуй його знає, що він хотів знайти. Та й взагалі, чи з хуя він зробив висновок, що Михайло відійшов у інший світ не без моєї допомоги? У старого давно було хворе серце, я це знав. Але від операції він відмовлявся, завжди казав, що це його покарання за те, що залишив мене. Може й варто було мені наполягти на лікуванні, але в той момент я думав, що він грає концерт для мене. Зовсім несподіванкою була його смерть і для мене.
Але Авдєєв, старий маразматик, накрутив себе ще й дівці баки забив. Своїм безглуздим листом змусив її піти на ризики. Поламати життя не тільки мені, а й собі.
Я її звинувачувати не можу, не знаю, як би сам вчинив. Хоча ні, спочатку докопався би до суті. Але це я, а вона малолітка, яка життя толком не бачила. Ганчірки, машини, пристойна освіта та гідна робота. Вона не була ніколи в тому бруді, з якого виліз я. Наївна дівчинка, яка прочитала записку тата, де говорилося, що я вбивця. Вона й повірила у це. Тільки ось що з усім цим робити?
Закривши її в вбиральні, я поїхав до Артура. Мені похуй як, але він повинен дізнатися хто їй допомагає. У те, що вона робила все сама, я ні краплі не вірю. На хакера вона не схожа. Там людина має бути як мінімум геній!
Кілька годин ми провели у пошуках, але змогли з'ясувати лише те, що це хтось із її кола в Англії. Усі кінці ведуть туди. Чувак, який від її імені працював тут, Алекс здається, хоч і жив весь час у Німеччині, але теж колись навчався в Англії і мав там бізнес. Він має мережу ювелірних салонів у багатьох країнах, навіть у нашій є парочка.
Я дав Артуру ще час копати далі та поїхав додому. Де на мене чекала Інга. А може, й не чекала. Похуй їй на мене. Впевнений вона зараз вирішує як їй звалити. Але цієї можливості я їй не дам.
Вона ще заплатить за свою зраду. Поки не заберу весь борг повністю, не відпущу.
Схоже ув'язнення справді не пройшло даремно. Не знаю до чого вона дійшла своїми мізками, але те, що більше не вважала мене вбивцею, трохи порадувало. Хоч і зачепило ще більше. Увімкни мозок вона раніше і не доставила б мені стільки проблем.
Я бачив у її очах каяття, але не міг більше вірити цьому. Вона була надто гарною актрисою і це виводило мене з себе.
Не знаю чому мене прорвало, але те, як вона уважно слухала мене і не перебивала, змусило мене вилити їй душу. Хоча боляче зачепила її остання фраза. Вона так спокійно говорила про те, що більше не вважає мене вбивцею, що це мене зачепило. Ця ідіотка збиралася вбити мене. Не подумала, не розібралася. Ще буквально вночі пливла в моїх обіймах, а потім наставила спокійно пістолет. А якби я не дістав патронів? Вона вистрілила б. Хоча може це був би найкращий результат, адже її зрада вбивала сильніше за будь-яку кулю.
Намагаючись заспокоїтись, я стояв і дивився з вікна кабінету. Мені потрібно зробити вибір. Дуже тяжкий вибір. Але вона все вирішила за мене.
Побачивши, як вона стоїть у дверях і важко дихає, я вже знав, просто не зможу її покарати. Я пропав у ній. Я з останніх сил дав шанс одуматися. Не знаю кому, їй чи скоріше собі, але її руки на моїй спині зірвали останні гальма.
Все.Тепер точно мені хана.
І ось я сиджу зараз і курю чергову сигарету, намагаючись збагнути що мені робити далі. У голові каша.
Мені навіть не треба повертати голови, я й так знаю, що вона позаду стоїть і дивиться на мене. Потім підходить і сідає у сусіднє крісло, загорнувшись у плед.
Дивиться на мене своїми безневинними очима, а мене коротить від цього погляду.
-Нік, я готова розповісти тобі все.
У відповідь я лише киваю. Я знаю, дівчинко. Відчуваю, ти пропала так само, як і я.
