Той, кого я чекаю - Andriana

Жінка відкрила перший альбом і почала повільно перегортати сторінки, кожен кадр оживав перед очима Елісон. На деяких фотографіях вона була ще маленькою, щасливою дитиною з яскравими очима. Вона бачила себе в обіймах батьків, на дитячих святах і в мить невинності, коли її життя не мало жодних сумнівів.

"А ось це — твої перші кроки," — сказала жінка, показуючи фотографію, де маленька Елісон тримала в руках кульку. Вона посміхалася на знімку, і цей момент був сповнений тепла.

Але коли альбом відкрився на наступній сторінці, щось змінилося. Це була фотографія, на якій була Елісон, але з кимось іншим. Вона стояла поряд із хлопчиком, він обіймав її плечі. Його очі... вони були карі, і вони нагадували... це були ті самі очі, що вона бачила в своїх снах і думках, коли відчувала, що щось або хтось її чекає. Хлопець виглядав знайомим, але Елісон не могла згадати, хто він.

Вона відчула, як її серце пропустило кілька ударів. Цей хлопець був ключем, він був тим, кого вона шукала. Як же його звати? Що це за момент? Чому його обличчя таке знайоме?

"Хто це?" — запитала вона, піднявши очі на жінку, яка сиділа поруч.

Жінка миттєво застигла. Вона закрила альбом і поклала його на стіл. Її очі потемніли, і вона мовчала кілька секунд.

"Це не важливо," — сказала вона тихо, ніби намагаючись уникнути прямої відповіді.

"Те, що було, залишилося в минулому."

Елісон почула ці слова, але вони не заспокоїли її. Вона відчувала, що це було не просто так. Вона повинна була дізнатися більше, повинна була зрозуміти, хто цей хлопець і чому його зображення викликає такі сильні емоції.
 

"Але чому?" — повторила вона, її голос звучав наполегливо, майже нетерпляче.

Жінка лише повільно похитала головою, відводячи погляд.

"Ти повинна бути готова до того, що деякі речі залишаться невідомими, Елісон," — сказала вона, її тон став серйозним і тривожним.

Елісон сиділа в мовчанні, спостерігаючи, як жінка відчужується від її запитань. Вона відчувала, що насправді за цим хлопцем стоїть набагато більше, ніж просто минуле. Це був той самий хлопець, якого вона шукала. Він був пов'язаний з її минулим, і вона повинна була дізнатися більше.

"Але я повинна знати," — сказала Елісон нарешті, її голос був впертий, і вона почувала, як кожне слово дається їй важко, але необхідно.

Жінка подивилася на неї, її очі м'якшали. Вона мовчала кілька хвилин, потім відповіла тихо:

"Час покаже, коли ти будеш готова."

Елісон відчула, що її дорога тільки почалася, і тепер вона була ще більш рішуча дізнатися правду, навіть якщо для цього потрібно пройти через біль і розчарування.
Жінка на мить затримала погляд на Елісон, ніби намагаючись вирішити, чи варто їй сказати більше. Потім вона глибоко зітхнула і відсунула альбом на столі.

"Ти шукаєш його, чи не так?" — запитала вона, але її голос був тихим, майже зніяковілим.

Елісон кивнула, її серце билося швидше від розпачливого бажання дізнатися правду. "Так, я маю знайти його. Я відчуваю, що він важливий для мене. Його очі… це саме те, що я шукаю."

Жінка мовчала кілька секунд, потім погляд її став більш зібраним. Вона глянула на фотографії, наче намагаючись знайти слова.

"Це хлопець, з яким ти була близька... багато років тому.

Ви були дуже хорошими друзями," — сказала вона, але її голос відчутно затремтів. "Його ім’я... було Тео."

Елісон відчула, як у неї перехопило подих. Тео? Це ім’я звучало знайомо, але як? Вона нічого не пам'ятала про нього. Можливо, вона зустрічала когось з цим ім'ям, або це могла бути частина її розбитого минулого. Тепер все починало ставати все більш заплутаним.

"Тео... Я не пам'ятаю нічого про нього," — промовила Елісон, намагаючись впорядкувати свої думки. "Що сталося з ним? Куди він пішов?"

Жінка замовкла, її очі потемніли від невимовного болю. Вона не могла знайти слів, і це насторожувало Елісон. Що ж сталося з Тео? Чому вона не могла нічого згадати про нього?

"Це складна історія, Елісон," — сказала жінка, її голос був спокійним, але холодним. "Він був частиною твоєї минулої життєвої дороги. Але з ним сталося щось таке, що змінило всі ваші життя. Він... він залишився в твоїх спогадах, але чому саме ці спогади стерлися, я не знаю."

Елісон почувала, як її серце розривається від цього невідомого болю. Що ж сталося з Тео? І чому це було так важливо для її власної історії?

"Я повинна дізнатися більше," — сказала вона, її голос тремтів від напруження. "Мене не влаштовує те, що я не пам'ятаю його. Чому ці спогади зникли?"

Жінка опустила погляд, а потім поглянула на Елісон з певною м'якістю, ніби вона намагалася передати свою турботу і підтримку.

"Ти була маленькою, коли це сталося," — промовила вона, в її словах було багато болю. "Це була дуже складна ситуація для всіх нас. І багато чого було заблоковано, щоб ти могла продовжити жити."

Елісон відчула, як на її плечах лягає тягар розпачу та незрозумілості.

Вона прагнула дізнатися більше, але чим більше вона дізнавалася, тим більше виникало питань. Вона не могла залишити це так, не могла бути задоволена неповними відповідями.

"Я не можу продовжувати жити, не знаючи всього цього," — сказала вона рішуче, і в її голосі вже не було сумніву. "Я хочу відновити свої спогади, я хочу знати, що сталося з Тео, і чому він зник."

Жінка підійшла до вікна, її постать виглядала якось старшою, ніж була насправді. Вона подивилася на Елісон і зробила глибокий вдих.

"Ти вже на правильному шляху," — відповіла вона тихо. "Ти не одна. Я буду поруч з тобою. Але пам'ятай, що справжня правда може бути занадто важкою для тебе. Іноді краще не знати всього, якщо це може зруйнувати те, що залишилось."

Елісон відчула, як усі її почуття зібралися в один великий клубок. Вона не знала, чому все це відбувається з нею, але одне було ясно: вона готова пройти цей шлях до кінця.

"Я готова," — сказала вона знову, з глибоким переконанням. "Тільки дайте мені відповіді."

Вона знала, що цей шлях буде важким. Але вона вже не могла зупинитися.