Піти від невірного - Адалін Черно

— Ти мене збуджуєш, Ясміно. Чому ти чуєш лише те, що хочеш?

Він зітхає, ніби йому набридло розмовляти зі мною, і він втомився.

— Тому що я бачила те, чого не хотіла!

Відвернувшись, підходжу до вікна і впираюсь долонями в підвіконня. Воно тут велике. Сюди можна залізти та сидіти, спостерігати за дощем зовні.

— Згадай сама, Ясмін…

Я чую тихий шурхіт його кроків. Відчуваю, що підійшов, але не торкається, а просто стоїть за спиною.

— Згадай, скільки разів ти одягала вечірню сукню і ходила зі мною на заходи? А скільки разів купувала собі сексуальну білизну? Я скрізь сам, Ясміно, на кожному заході. Багато хто вже сумнівається, чи є в мене дружина, знаєш… а мені набридло говорити, що вона вдома з дітьми, бо в нас, чорт забирай, є няня!

— Це привід для зради?

Я повертаюся до чоловіка, дивлюся в його ні краплі не винне обличчя і так несподівано згадую слова бабусі, яка часто казала «Холодна дружина — невірний чоловік». Я вірила й намагалася бути для чоловіка осередком тепла, а йому, виявляється, потрібна була пристрасть? Чи це просто виправдання та спроба скинути вантаж провини на мене? Може, я і справді була холодною, але всередині все одно гнітить образа за зраду. За те, що Динар пішов найлегшим шляхом — знайшов на стороні іншу.