За жагою кохання. Книга 2 - Катерина Воронцова

Я розгледілася. М'язи спини враз напружилися, відчувши погляд, що пронизвував наскрізь. Липкий страх пробрався у найдальші глибини душі, коли раптом почула самотні неквапливі кроки. Один - другий, один - другий.... Як удари батога, кожен жахливіший за попередній. Вони гучним відлунням віддавалися в моїх вухах, змушуючи шалено калатати серце. Я впізнала б їх і в страшному сні. Бо саме в кошмарах він ввижався мені.

"Ні! - відчайдушним поривом пронеслася думка. - Тільки не зараз! Не зараз, коли я за крок від свободи! Коли вже у міліметрі від справжнього життя!" Кроки змовкли, моєї шиї торкнулося тепле дихання. Я міцно закрила очі. Мені не треба було обертатися, щоб знати, хто стоїть за моєю спиною. Сковтнувши, я зробила глибокий вдих і все ж таки повернулася, щоб поглянути в чорні очі свого кошмару.

- Попалася, пташечко, - безмовність порушив тихий голос Чорного.