Дівчина з секретом - Ірина Айві
Побажавши бабусі спокійної ночі, пішла до своєї кімнати. Єдине чого зараз хочеться це ---- прийняти душ і про все забути. Уявити, що це лише поганий сон, який вже закінчився і більше ніколи не насниться мені. Але от чи вдасться так легко забути?
Зрада Стаса на все життя закарбується у моєму житті, а про мій сьогоднішній вчинок і годі говорити. Шквал емоцій притих, тож до мене потроху повертається прозріння. Чи змогла я собі щось доказати ---- ні! Після незнайомця, залишився лише сором, який я теж навряд чи коли-небудь зможу забути.
Ох, Стасе, чому ти так зі мною жорстоко? Я ж знаю тебе з дитинства, думала, що кохаю, хотіла бути тільки твоєю, а ти лише посміявся з моїх почуттів. Сьогодні хотіла довести тобі, що моя невинність для мене не є надважливою і тому з легкістю віддала її першому ліпшому незнайомцю. Він прийняв мене за проститутку, яка, на його думку, хоч і невміло, але хотіла заробити гроші.
Взявши з шафи чисту одежу іду до ванної кімнати. Одна надія на те, що вода змиє весь мій бруд і сором. Хоча бруд з душі не відмити навіть кип'ятком. Єдина людина, яку я зараз ненавиділа крім Стаса і незнайомця, була я сама.
Як можна бути такою дурною? До того часу поки я закінчила приймати душ, сльози висохли. Я поклялася собі, що більше ніколи у моєму житті не буде такого хаосу. Треба забути про цю ніч. Просто стерти цей день зі своєї пам'яті. Нічого не було. Це найкращий вихід. Завтра настане новий день і у мене розпочнеться нове життя у якому більше не буде місця ні для Стаса, ні для будь-кого іншого.
---- Доброго ранку, Настуню, ---- привіталася моя найдорожча у світі бабуся. Найдорожча ---- тому що крім неї у мене більше нікого не залишилося. Після смерті мами й тата, саме вона взялася за моє піклування. Саме завдяки їй я не опинилася на вулиці чи в інтернаті.
---- Доброго, бабусю. Ти чого так рано встала з ліжка? Полежала б собі ще трохи.
---- Настю, хочу перед тим, як ти підеш на навчання поговорити з тобою, про те, що між вами зі Стасом сталося.
---- А нічого не сталося бабусю, просто я не попередила його, що прийду у гості. Хотіла зробити сюрприз, а виявилося, що сюрприз чекав мене. Стас був у ліжку з іншою дівчиною і це після того, як я дала згоду вийти за нього заміж. Найгірше те, що у всьому він звинуватив саме мене. Сказав, якби я не була такою правильною і гордою, все було б інакше. Що на місці тієї дівчини мала бути я.
---- Дівчинко моя, не хвилюйся, просто Стас не твоя людина. Ти обов'язково зустрінеш рідну душу. Повір мені, є багато чоловіків, які хочуть торкнутися не лише тіла, але й чогось більшого.
---- Я таких не зустрічала, бабусю. В усіх навколо на язиках лише один секс.
---- Обов'язково зустрінеш, тобі лише двадцять. У тебе все життя попереду, а тепер приводь себе в порядок і приходь на кухню, поснідаємо разом. Я вже твоїх улюблених млинчиків насмажила. Не варто починати новий день у поганому настрої та на голодний шлунок.
---- Ти, як завжди права, ---- усміхнулася я, своїй надрозумній і розважливій бабусі.
---- Тому, що життя бачила, та й голова вже давно сивиною вкрита.
Як тільки я почала одягатися, подзвонила Ліна. Невже подрузі не спиться після нічної зміни саме через мене?
---- Привіт, Ліно!
---- Насть, з тобою все гаразд? Я місця собі не знаходжу.
---- О, так !
---- Що означає твоє "о, так"? Як усе пройшло? Цей хлопець не нашкодив тобі?
---- Давай не через телефон. Зайду до тебе після пар, тоді й поговоримо.
---- Добре, тоді до зустрічі, люба. Може мені вдасться щось смачненьке приготувати, щоб потішити найкращу подругу.
---- Не хвилюйся за мене, краще відпочинь, відіспися, бо ввечері тобі знову на роботу.
Ми з Ліною однолітки. Росли разом. Вчилися разом. Ми завжди разом, ніби не розлий вода. Різниця лише в тому, що після школи я вступила до інституту, а Ліна пішла працювати. Її батько помер від раку, а мама тягнула на своїх плечах ще двох дітей, крім неї. От і довелося моїй Ліні дуже швидко дорослішати. Подруга любить готувати, навіть мріє відкрити власний ресторан. Мені б дуже хотілося, щоб її мрія здійснилася і вона почала працювати для себе.
А я навчаюся лише завдяки бабусі, Після смерті батьків ми продали її квартиру, а на вторговані гроші бабуся пообіцяла собі, що я закінчу інститут.
Ми живемо доволі скромно. Не дуже вдається шикувати на одну пенсію та стипендію, хоч і підвищену.
За сніданком моя тактовна бабуля не задавала більше жодних запитань. Знає, що я сама все розповім, але лише тоді коли буду готова. Подякувавши їй за смакоту почала швиденько збиратися, бо інакше спізнюся на маршрутку, а витрачати гроші на таксі зовсім не хотілося.
Сидячи в автобусі я чомусь згадала про нічного незнайомця. Мені знову стало соромно за себе. Сьогодні я б уже нізащо не зважилася на таку дурість. Відчувши мурахи по шкірі, не зрозуміла чи то дійсно від того, що було досить прохолодно чи то від власних думок. Натягнувши шарф на ніс, вирішила, що про це я подумаю пізніше, або якщо вдасться, просто забуду, як страшний сон ...