Будь моєю назавжди - Вікторія Вецька
Знайшовши дизайнера, я поспілкувалася з нею і ми прийшли до рішення, зробити капітальний ремонт в будинку, а за цей час пожити десь окремо. Коли Ілля прийшов додому, я показала йому проєкт, як хочу все облаштувати, і він був згоден з моїм рішенням. Запропонував пожити деякий час у батька, поки він поїде в відрядження. Новина про відрядження змусила мене посміхнутися, адже за цей час я зможу насолодитися життям без нав’язливої присутності Іллі. Я була сповнена надій на те, що цей ремонт допоможе мені почати нову сторінку в житті.
Закінчивши успішно справу з моїм підзахисним, я вирішила більше не брати ніяких справ, а зайнятися тим, на що в мене завжди не вистачало часу. Читала книги, писала щоденник, гуляла в лісі і знову зустріла там ту жінку. Ми познайомилися, і я дізналася її ім’я. Амалія розповідала мені про природу, лікарські трави і багато іншого. Всі ці прості радості допомагали мені відчути себе знову живою. Я більше часу проводила на свіжому повітрі, знаходила натхнення в природі, і почала писати оповідання. Це було моєю спробою виразити почуття, які важко було передати словами. Мої оповідання були лише власними роздумами і фантазіями, які я записувала в грубий зошит в клітинку, що допомагало мені розмірковувати про світ і мої власні переживання. Я писала про життя, кохання, втрати і надії — про все, що рухало моїм серцем.
Природа, як ніколи, допомагала мені йти і рухатися далі вперед до здійснення мрій. А поки найголовнішою моєю мрією було народити здорову дитину, а потім вже відновити те, що я втратила.
Ілля поїхав у відрядження, я ж вирішила поїхати до села дідуся й бабусі, поринути в приємні спогади, чарівні миті, а заодно їм повідомити хорошу новину. Тим паче, я доволі довго вже там не була, тож думаю, вони будуть раді мене побачити. Ось тільки як бути з батьками Назара? Вони живуть навпроти дідуся та бабусею і стовідсотково помітять мій приїзд. Надіюсь, я зможу уникнути зустрічі з ними, або доведеться щось вигадувати.
