Будь моєю назавжди - Вікторія Вецька

— Що вже таке? — запитав, кинувши боковим зором на компанію.

— Стань для них стриптизером! — виголосила впевнено вона, а в мене від такого, аж очі на лоб полізли.

— Мала, ти очманіла, яким ще 

стриптизером? Ти чуєш себе?! Ні?! — здивовано вигукнув до неї.

— Ну, Назарчику, зроби подарунок іменинниці, їй сьогодні вісімнадцять, — продовжувала робити благальний погляд Аня.

— Я сказав ні, значить ні! Тим паче там є інші хлопці, — запевнив її, і зробив останній ковток свого віскі.

— Ти бачив їх! — вигукнула вона виражаючи своє незадоволення. Ходи! — почала тягти мене за руку Аня.

Я зрозумів, що цей табун дівчат от-от накинеться на мене, як почнуть мене, мов іграшку, мацати – аж самому гидко стало. Швидко звільнивши руку, я зібрався до виходу. Стриптизером я не планував бути, і тільки уявивши себе в цій ролі, ледве стримав сміх. Сівши в автівку, я поїхав до найближчого супермаркету. Купив кілька необхідних речей. 

Забравши пакет з продуктами, я повернувся до своєї орендованої квартири. Думав подзвонити Вітьку, щоб разом випити, але, зайшовши в соціальні мережі, побачив його фото з якоюсь дівчиною. Зрозумів, що другу зараз явно не до мене. В його житті почалася світла смуга, а я відчував себе наче невидимий тягар. Вирішив заглушити своє горе самотужки. Відкоркувавши напій, я сів на диван перед телевізором, поставивши якийсь бойовик. Це було саме те, що потрібно для нещасного холостяка. Кожен ковток, кожна затяжка наче знімали важкість з душі, відкриваючи шлях до тимчасового забуття.