Міст: Зруйновані мрії - Ніка Сасс

- Доброго ранку. - Промовив до неї хлопець, витріщаючись на стрункі ніжки і апетитні сідниці, обтягнуті цупкою тканиною шортиків. “Ще трохи і  сам на неї кинусь.” - Думав, роблячи вигляд, що зосереджений на каві.

- Доброго. - Відповіла дівчина, п’ючи сік і втупившись в телефон. Вона робила це навмистне, бо було соромно за те, як спокушала його вчора, майже благала, а він не захотів. Це так принизливо. Агата всю ніч гризла себе і досі було соромно навіть дивитись в його бік.

- Ти сьогодні плануєш їхати в студію? - Спитав Стас, піднімаючись зі стільця.

- Ні, можливо, завтра. Сьогодні дідуся виписують. Тож...- Вона подивилась на нього з-під лоба і знов відвела погляд.

- Гаразд. Я тоді поїхав. Заїду завтра, відвезу на танці. - Хотів її поцілувати, але вона відвернулась.

- Можеш не турбуватися, я це якось сама владнаю. - Промовила зухвало, ідучи слідом.

- Агата! - Промовив загрозливо, дивлячись на дівча. 

- Дев’ятнадцять років уже. - Вона пішла за ним до хвіртки. - Гарного дня, Стасе.

- Бувай. - Відповів хлопець і занепокоєно подивився на неї.

- Ключі залиш. - Протягла долоньку.

Він вклав ключі їй в руку, трохи затримавши пальці в своїй руці, сів в авто і поїхав геть.

- Це ж не кінець?.. - Промовила Агата сама до себе, тяжко зітхаючи і змахуючи сльози, що почали котитися з очей.

Ось і перша сварка. Якщо подобається ця парочка, поставте автору вподобайку.  Мені дуже важливий зворотній зв’язок)

Гарного святкового вечора. Бережіть себе і близьких.

Ваша Ніка