Мій найкращий ворог - Ірен Карк
-І?
-Артур.-коротко сказав він.
-Це я зрозумів. Що він сказав? - мені вже самому було цікаво, що там із дівчиськом.
-Покопався він у біографії твоєї Машки. Скинув на пошту. Зараз відкрию. Значить так: Лучникова Марія Дмитрівна, 25 років. Народилася в місті Ізмаїл, де й жила весь цей час.Батьки загинули в аварії, коли дівчинці було 7 років і її взяла на виховання тітка, сестра батька, яка не мала ні чоловіка ні дітей. (Тітка померла п'ять років тому від раку, залишивши Маші у спадок квартиру), - гортав він інформацію в телефоні, - школу закінчила непогано (є навіть копія атестата). Потім інститут, освіта економічна (ну це популярна професія) ...
-Ти все коментувати плануєш?-незадоволено запитав я.
-А як же,-скалить він зуби,- гаразд, не відволікайся. На роботу влаштувалася в контору «Шейл», вони там чи вікна продають, чи ще щось, хер зрозумієш. Працівником була середнім, кар'єру не будувала. Поки в один момент не звільнилася і продавши квартиру, не звалила в невідомому напрямку. Артур дзвонив на колишнє місце роботи, представившись родичем, який розшукує її і там йому під великим секретом розповіли, що наша дівчинка знайшла собі багатенького мужика.Бачити його ніхто не бачив, але вона вихвалялася колегам, що наречений солідний і збирається на ній одружитися, а він проти того, щоб вона працювала. Їй звичайно не дуже вірили, але коли вона звільнилася і продала квартиру, вирішили, що все ж таки наречений з'явився. Де вона зараз мешкає, ніхто не знає.
-Ну ми то з тобою знаємо,-хмикнув я.
-А як це багатий наречений дозволив працювати їй у клубі?-почухав потилицю Кір.
-Злився женишок. Знайшов собі іншу бабу, мабуть не дуже любив. - реготнув я,-Виродок звичайно, дівчинка без усього залишилася і в чужому місті, нахрен нікому не потрібна. Це все?
-Артур каже: «Чиста, як Агнець Божий»! Можемо, звичайно, ще покопати... - розвів руками друг.
-Якби щось було, вже спливло, - махнув я рукою,- головне, що в «цікавих» компаніях не вешталася, а так я думаю нормальна дівка. Якщо вона розумна, якою мені здалася, то я думаю ми спрацюємося.
-Ти не забувай, вона ще й красуня! Думаю може потоваришувати з нею.
-Тобі своїх тьолок мало? -розлютився я,- Тут кожен вечір їх повно, підкатуй свої яйця до будь-якої, а цій дай спокій.
-Брат, а ти чого так завівся? - Кір присунув своє обличчя ближче до мене і подивився уважно,- Не може бути! Ти на неї запав чи що?
-Не неси херні, - скривив я обличчя. Але потім подумав і додав: - Дівчисько моя. Навіть думати не смій!
-Твоя, так твоя! - підняв він руки в примирливому жесті, - Як скажеш, брате! Але знаєш, я був би радий, якби ти закохався. Може добріше став би.
З цими словами він підвівся і вийшов із кабінету. Залишившись один, я набрав на бар і поцікавився, якого хера так довго готують обід. Мені злякано пообіцяли за п'ятнадцять хвилин усе принести. Ні, добрим мені точно не стати. Життя у мене не те. А дівчинка реально охуєна. Згадавши про неї, я поправив у штанах член, який почав неприємно тиснути. Потрібно якнайшвидше її оприходувати і заспокоїться. А то мене вже дратує така реакція від однієї думки про неї.
Весь тиждень ми майже весь час були разом.
Після тієї ситуації в її кабінеті я довго намагався заспокоїтись.
Взагалі не розумію, що на мене найшло. Але варто мені було побачити її в одному рушнику і як краплі спадали з її волосся, котячись вниз по пишних грудях, я не зміг втриматися. Вп'явся в її губи і пропав! Вона була солодкою, як стигла ягода! Мені не хотілося зупиняти цей поцілунок. У мене багато дівчат було, але ще нікого ніколи не хотілося так цілувати. Я просто не міг відірватися. Пожирав її губи, а сам божеволів від її смаку. Мене ще ніколи не штирило від звичайного поцілунку. І хоча вона мене зупинила, але я бачив її реакцію. Її так само вставило, як і мене.
Швидко пішов із кабінету, а сам ніби під наркотою був. Нереальних зусиль мені варто було тримати себе в руках. Я можу й не питати, але з нею так не хочу. Мені треба щоб вона сама просила, благала і плавилася від моїх дотиків. Впевнений, секс з нею - це окремий вид задоволення. Я почекаю. Але не знаю на скільки вистачить витримки.
Як я й думав, Маша виявилася дівчиною розумною. Все схоплювала на льоту і реально запам'ятовувала безліч інформації. Не зрозумію, чому з такими мізками вона працювала в якійсь шарашці, на такій низькій посаді. Потрібно буде запитати на дозвіллі.
Працювала вона за сімох, хоч я й намагався не вантажувати її. Зробила дуже зручні таблиці в планшеті, доступ у мене до нього є реально, так навіть мені дуже легко знайти потрібну інфу. Мені сподобалося те, що не соромилася і якщо щось не зрозуміло, то відразу цікавилася.
А не сподобалося мені те, як на неї хтиво дивилися всі довкола. Я сам змусив її змінити одяг той,який у неї був раніше, абсолютно їй не йшов. Змусив і пошкодував.Мало того, що мені самому тепер спокій тільки сниться, я як підліток постійно ходжу зі стояком, так ще й усякі ублюдки навколо ходять і слини пускають на неї. Одному навіть трохи єбало не набив, Кір вчасно зупинив. А потім довго ржав, щоправда сказати нічого не ризикнув.
Настав час зав'язувати з цією хрінню. На вихідних обов'язково треба зачепити якусь дівчинку в клубі та влаштувати їй паругодинний «марафон». А поки пора вирішити працюватиме Машка чи ні. Якщо погодиться, тоді вже точно не злізу з неї. Головне щоб була правильною і поступливою
