Будь зі мною - Анна Пахомова

- Сфотографуйте на телефон все що видається вам цікавим, - порадила Антону дівчина.

- Так, це буде найкращим варіантом, і значно пришвидшить процес ознайомлення, - погодилась помічник судді.

Антон дістав телефон. Відмітив п’ять пропущених викликів. Один з них від представника банку. І Василь, прораб, знову телефонував. Не кажучи вже про два дзвінки від Жидкіна. Треба було прискоритись.

І Волков став фотографувати все підряд. Потім розбереться, що варте уваги, а що ні. Краєм свідомості похвали свою інтуїцію. Все таки правильно він зробив, що взяв з собою Віру.  

Несподівано наткнувся на заяву від свого імені, ту саму, де було написано, щоб справу розглядали без нього. На заяві був явно не його підпис. А сам папірець був тільки ксерокопією, направленою, згідно приписки, електронною поштою.  Датований документ був місяцем раніше, саме тоді, як Волков їздив у відрядження.

Питання множились і роїлись. І однозначно треба було шукати іншого адвоката,я кий йому все роз’яснить. Довіряти Валентині Долі не видавалось більше за можливе. Здавалось він в пастці. І Олеся ось-ось переможе. І забере Артема до свого турка в Стамбул. Навмисно, щоб Антон ніколи не зміг його побачити. Всі інші справи можна було відкласти, але тільки не цей суд.

Нарешті Волков добрався до палітурки справи. Написав розписку, що зі справою ознайомився. Подякував дівчині, помічнику судді. І та, ніби чекаючи цього моменту, швиденько  нашкрябала йому на шматку паперу свій номер телефону.

- Мене звати Юлія, - подаючи Антону Павловичу цидулку додала вона. – Будуть питання по справі - рада буду допомогти.

І так подивилась на Антона Павловича, що Віра ледь не вирвала у шефа з рук папірець і не пошматувала його на дрібнесенькі клаптики. А Антон тільки байдуже поклав записку до кишені, вже натискаючи на телефоні виклик Жидкіна.