Вагітна не від того боса - Софія Брай

—Зрозумів тебе.

Гаразд, якщо він доведе свої щирі наміри, я не лізтиму в їхні стосунки. Я наступлю на горло своїй пісні. Але для цього мені треба переконатися, що Ярослав виправився. В офісі я проходжу повз співробітників, намагаючись ні на кого не дивитися. Займаю свій стіл і поринаю в роботу.

Краєм ока помічаю екран телефону, що засвітився.

«Віктор, коханий, де ти? Нам треба поговорити» — говорить повідомлення англійською.

Страшно зізнатися, але за останню добу я майже забув про те, що змусило мене залишити країну.

«Мені потрібен час», - відповідаю я, не бажаючи прямо зараз вирішувати питання.

Хоча насправді все вже й так зрозуміло. Вибачити Анастейшу я не зможу, як колись не зміг пробачити Соні.

Бачу, що народ в офісі починає збиратися додому. Ноги самі несуть мене за дівчиною в бежевих брючках, що обтягують.