Стань моїм першим - Адалін Черно

— Я хочу, щоб ти була щаслива. Цей твій Єгорка тебе не ображає?

— Все добре, тату, я дуже щаслива.

Почувши ці слова та побачивши мою усмішку, тато пом’якшується, припиняє вимагати відповіді й вперше за весь вечір мене обіймає.

— Ідилія, — нас застає мама. — Ось, — простягає мені плюшевого зайця.

— Що це?

— Подарунок тобі від Кирила.

Я на кілька миттєвостей дар мови втрачаю. Дивлюся на абсолютно спокійних батьків і нічого не розумію.

— Батьки його принесли, оскільки сам він не встиг приїхати. Був зайнятим, — пояснює тато.

Мама цієї миті щось натискає в телефоні.

Я видихаю, хоч іншого пояснення бути не могло. Я це розумію, але серце однаково завмерло, наче в очікуванні. Страшно було, що моя таємниця може розкритись. Але ще страшніше, що це може статися ось так — несподівано й незрозуміло. Тоді, коли поряд не буде Кирила. Не буде кому за мене постояти перед батьком.

— Я поїду тоді, — підбадьорливо посміхаюся батькові.

— Повірити не можу, — раптом різко каже мама й повертається до батька. — Ми таке пропустили! Багров на званому вечорі в Соколова зробив пропозицію Ліці, з якою вони нібито розлучилися. Очевидно, помирилися, ще й одружитися вирішили.

— Дай-но, — батько відбирає в матері телефон, а в мене відчуття, немов земля під ногами провалилася. Стояти практично неможливо.

— Кирюш… ти нормально почуваєшся? Зблідла вся, — каже мама.

— Не дуже, — чесно відповідаю я і, впхнувши зайця мамі, кулею мчу до вбиральні. З’їдена вечеря наполегливо проситься назовні, а мозок відкидає отриману інформацію, як чужорідну.

Багров зробив пропозицію. Він одружується. Одружується! Повернувся до неї, як і казала Олена.