Рукопис, знайдений у Сараґосі - Ян Потоцький
Мій дід, бачачи чоловіка, який їде в Єрусалим, залився гіркими сльозами. Він дав Деллію лист до свого тестя й довірив йому двадцять тисяч дариків, які призначив на купівлю найкращого будинку в усьому місті.
Через три тижні Деллій повернувся й одразу дав знати про себе моєму дідові, попередивши його, що через важливі придворні справи зможе відвідати його лише через п’ять днів. Коли ті дні минули, він прийшов і сказав:
— Передовсім віддаю тобі угоду про купівлю чудового будинку, який я купив у твого власного тестя. Судді поставили на цей документ свої печатки, і в цьому відношенні можеш бути цілком спокійний. Ось лист від самого Гіллеля, який житиме в домі до часу твого приїзду і за цей час заплатить тобі за житло. Щодо подробиць моєї подорожі, то признаюся тобі, що я страшенно нею задоволений. Ірода не було в Єрусалимі, я застав лиш його тещу Олександру, яка дозволила мені вечеряти зі своїми дітьми, Маріамною, дружиною Ірода, і юним Аристовулом, якого готували на первосвященика, але він був вимушений поступитися місцем якомусь чоловікові з найнижчих верств. Не можу навіть передати тобі, як я був захоплений красою цих двох молодих людей. Особливо Аристовул виглядає як напівбог, який зійшов на землю. Уяви собі голову найпрекраснішої жінки на плечах справжнього чоловіка. Оскільки від часу мого повернення я тільки про них і говорю, то Антоній виявив бажання забрати обох для свого двору.
— Аякже, — сказала Клеопатра, — раджу тобі зробити це, привези сюди дружину юдейського царя, а наступного дня парфяни хазяйнуватимуть у самому центрі римської провінції.
— У такому разі, — відповів Антоній, — пошлімо принаймні по її брата. І якщо правда, що цей юнак такий вродливий, то ми зробимо його нашим підчашим. Ти знаєш, як я не люблю біля себе рабів, і був би радий, аби мої пажі належали до кращих римських родин, якщо вже забракло синів варварських царів.
— Проти цього я нічого не маю, — відповіла Клеопатра, — давай пошлемо по Аристовула.
— Боже Ізраїля та Іакова, — закричав мій дід, — чи я можу вірити своїм вухам? Асмоней, чистокровний нащадок Маккавеїв, наступник Аарона — паж у Антонія, необрізаного, який віддається будь-якій розпусті? О Деллій, я надто довго живу на світі; піду роздеру свої одежі, одягну веретище й посиплю голову попелом.
Мій дід зробив так, як сказав. Він закрився у себе, оплакуючи нещастя Сіону і годуючись тільки власними слізьми. І, мабуть, він би зломився під тягарем цих ударів, якби через кілька тижнів не постукав у двері Деллій, сказавши:
— Аристовул не буде вже пажем Антонія, Ірод висвятив його й зробив первосвящеником.
Тоді мій дід відчинив двері, втішився тій новині й знову вернувся до нормального ходу сімейного життя.
Невдовзі після цього Антоній виїхав до Вірменії разом із Клеопатрою, яка вирушила в ту подорож, щоб захопити Гірську Аравію та Юдею. Деллія також забрали з собою, і після повернення він розповів моєму дідові всі подробиці. Ірод наказав ув’язнити Олександру в її палаці за те, що вона хотіла втекти разом зі своїм сином до Клеопатри, якій було надзвичайно цікаво познайомитися з прекрасним первосвящеником. Якийсь там Кубіон викрив ці наміри, і Ірод наказав утопити Аристовула в купальні. Клеопатра домагалася помсти, але Антоній відповів, що кожен цар є у себе господарем. Однак, щоб заспокоїти Клеопатру, він дарував їй кілька міст, які належали Іроду.
— Потім, — додав Деллій, — відбулися ще й інші події. Ірод дістав в оренду від Клеопатри відібрані у нього провінції. Для залагодження цих справ ми їдемо в Єрусалим. Наша цариця хотіла дещо пришвидшити угоду, але що тут поробиш, коли, на нещастя, Клеопатра має вже тридцять п’ять років, а Ірод шалено закоханий у свою двадцятирічну Маріамну. Замість того, щоб вдячно відповісти на ті загравання, він зібрав раду й запропонував задушити Клеопатру, переконуючи, що Антонію вона вже набридла і він за це гніватися не буде. Рада, однак, з’ясувала йому, що хоч Антоній в душі буде цим задоволений, але не впустить можливості помститися; і, правду кажучи, рада мала слушність. Повернувшись додому, ми знову застали несподівані новини. Клеопатру звинуватили в Римі, що вона приворожила Антонія. Суд ще не розпочався, але незабаром почнеться. Що ж ти на це все скажеш, дорогий друже? Чи все ще збираєшся переїжджати в Єрусалим?
— Аби тільки не в цей момент, — відповів мій дід. — Я не спромігся би приховати своєї прив’язаності до роду Маккавеїв; а з іншого боку, я переконаний, що Ірод нічого не занедбає, аби винищити одного за другим усіх Асмонеїв.
— Оскільки ти хочеш тут залишитися, — сказав Деллій, — то сховай мене в своєму домі. Я вчора покинув двір. Ми закриємося разом і лише тоді вийдемо на світ Божий, коли вся країна стане римською провінцією, що незабаром, безумовно, настане. Мій маєток, який становить тридцять тисяч дариків, я віддав у руки твого тестя, коли він попросив мене вручити тобі гроші за проживання в твоєму домі.
Мій дід з радістю прийняв пропозицію свого приятеля й відсунувся від світу більше, ніж будь-коли. Деллій часом виходив, приносив новини з міста, а протягом всього іншого часу викладав грецьку літературу юному Мардохею, який пізніше став моїм батьком. Часто також читали Біблію, бо мій батько хотів обов’язково навернути Деллія. Ви добре знаєте, як скінчили Клеопатра і Антоній. Згідно з передбаченням Деллія, Єгипет перетворили в римську провінцію, однак у нашому домі відособленість стала такою звичною, що політичні події не принесли ніяких змін у наш спосіб життя.
До всього цього додавалися й постійні новини з Палестини: Ірод, який, як здавалося, мав упасти разом зі своїм опікуном Антонієм, увійшов у фавор в Авґуста. Він повернув собі втрачені провінції, завоював багато нових, мав військо, скарбницю, величезні запаси збіжжя, так що його вже починали називати Великим. Його й справді можна було назвати якщо не великим, то принаймні щасливим, якби сімейні сварки не затьмарювали блиску такого виняткового талану.
Як тільки в Палестині утвердився спокій, мій дід повернувся до свого наміру переселитися туди разом зі своїм дорогим Мардохеєм, якому тоді йшов тринадцятий рік. Деллій також щиро прив’язався до свого учня й не хотів з ним розлучатися, аж раптом прибув з Єрусалима єврей з
