Мáліна - Інгеборг Бахман

постійно забита їхніми почуттями та душевними муками, чоловіком їхнім або їхніми чоловіками. Думки про це справді відбирають у кожної жінки більшу частину часу. Однак вона змушена про це думати, бо в противному разі, без невгамовного підганяння, підстьобування своїх почуттів, вона, буквально, ніколи не буде в змозі витримати поряд себе жодного чоловіка, який, по суті, є хворим, і до неї майже ніколи не виявляє уваги. Йому ж легко майже не думати про жінок, його хвора система діє безпомилково, він повторює, він повторювався, від повторюватиметься знову і знову. Якщо йому до вподоби цілувати жіночі ноги, то він цілуватиме ноги ще півсотні жінкам, навіщо він має відтак займати думки свої й помисли сотворінням, яке в дану мить охоче дозволяє йому цілувати ноги, так він, у кожному разі, думає. Жінка натомість має дійти з тим до ладу, що зараз на черзі якраз її ноги, вона має вигадати собі пристрасті неймовірної сили і протягом цілого дня приховувати своя істинні почуття за уявними, щоб стерпіти все це з ногами, та передусім для того, щоб стерпіти відсутність усього того, чого тут немає, бо той, хто так упадає до ніг, занедбує дуже багато іншого. Окрім цього, бувають іще і надто раптові зміни, перехід від одного чоловіка до іншого вимагає від тіла жінки повного відвикання та звикання до чогось зовсім нового. А чоловік мирно прямує зі своїми звичками далі, часом йому поталанить, здебільшого — ні.

Мною Маліна не задоволений: Це для мене щось зовсім нове, я був переконаний, що ти любиш чоловіків, чоловіки завжди були тобі до вподоби, навіть їх товариство було тобі необхідним, я не кажу вже про більше…

Звісно, я завжди цікавилась чоловіками, однак це не означає іще, що маєш усіх їх відразу любити, більшості з них я взагалі не любила, вони завжди викликали в мене цікавість, уже навіть в момент, коли думаєш: що зараз буде після укусу в плече, чого він від цього очікує? Або хтось повертається до тебе спиною, на якій колись невідома жінка, задовго до тебе, протягла нігтями, своїми п’ятьма гострими кігтями, цих п’ять рубців, не завжди зримих, ти зовсім розгублена, щонайменше збентежена, що маєш робити з цією спиною, яка безнастанно тобі демонструє спогад про колишній екстаз, а чи напад болю, який біль ти маєш іще відчути, до якого екстазу дійти? Упродовж дуже тривалого часу я взагалі не мала будь-яких почуттів, бо в тих роках я набиралася розуму. Тільки моя голова, звісно, як і в усіх інших жінок, завжди була попри того зайнята чоловіками, причини я вже назвала, і я певна, що голови чоловіків, навпаки, дуже мало були зайняті мною, хіба що під вечір, наприкінці роботи, або, ймовірно, у вихідні.

Маліна: Без жодних винятків? Я: Ні! Все-таки є один. Маліна: Як дійшло до цього єдиного винятку?

Це ж зовсім просто. Ти маєш лише випадково когось зробити досить нещасним, не помогти, скажімо, виправити якусь дурницю. Якщо ти певна, що справді принесла комусь нещастя, тоді й він думатиме про тебе. Зазвичай, одначе, більшість чоловіків робить жінок нещасними, і взаємності тут немає, бо ми маємо справу із природним нещастям, невідворотним нещастям, яке виникає із хвороби чоловіків, тієї, через яку жінки мусять думати так багато, і, заледве навчившись чогось, знову мають вчитися наново, бо, коли маєш про когось постійно думати й виробляти до нього в собі почуття, то стаєш тоді справді нещасною. Окрім того, нещастя подвоюється, потроюється, стає у стократ тяжчим. Хто хотів би його уникнути, мав би просто щоразу поставити крапку на всьому протягом кількох днів. Це неможливо, бути нещасною, оплакувати когось, якщо той хтось не зробив тебе ще справді глибоко нещасною. Ніхто не плаче услід наймолодшому чи найвродливішому, найкращому чи найрозумнішому чоловікові всього лиш за кілька годин. Однак півроку, проведені разом із викінченим базікою, загальновизнаним дурнем, з гидким слабаком, одержимим химерними звичками, це похитнуло вже не одну сильну й розумну жінку, штовхнуло на самогубство, згадай, будь ласка, хоча б Ерну Дзанетті, яка через того доцента театрознавства, подумай тільки, через якогось там театрала! проковтнула, кажуть, сорок снодійних таблеток, а вона не єдина, йому навіть вдалося відучити її від куріння, бо сам він не зносить диму. Чи мала вона, окрім того, ще й перейти на рослинну їжу, я не знаю, однак, безсумнівно, було там ще кілька паскудств. Та, замість радіти з того, що цей йолоп, на щастя, залишив її, і з наступного ж дня курити по двадцять сигарет на добу та їсти, що заманеться, вона, загубивши голову, робить спробу піти з життя, нічого кращого їй не спадає на думку, бо впродовж кількох місяців вона думала тільки про нього, від нього страждала, а звичайно, також і від того, що бракувало їй нікотину, що мала обходитися лиш тільки салатом і морквою.

Маліна не може стримати сміху, хоча удає переляк: Однак ти ж не будеш стверджувати, що жінки нещасливіші, порівняно з чоловіками.

Ні, звичайно, що ні, я тільки кажу, що нещастя жінок цілковито невідворотне й аж ніяк не потрібне. Я хотіла поговорити лише про види нещастя. Порівнювати не можна, а про загальне нещастя, яке так тяжко вражає усіх людей, ми сьогодні говорити не будемо. Я тільки хотіла тебе трохи втішити й розповісти дещо комічне. Я, наприклад, дуже була невдоволена, бо мене жодного разу не зґвалтували. Коли я переїхала жити до Відня, у росіян уже пропала охота ґвалтувати віденок, та й п’яних американців ставало все менше, хоча, як насильників, їх ніхто особливо не цінував, у зв’язку з чим про їхні геройські вчинки ходило набагато менше розмов, ніж про подвиги росіян, бо благочестивий, побожний страх має, звичайно, своє підґрунтя. Це означає — від п’ятнадцятирічних дівчат до старезних жінок. Деколи можна було прочитати в газетах про двох негрів, одягнених в уніформу, однак вибач, двоє негрів на всю землю Зальцбурґ, це ж надто нікчемна кількість на стількох жінок цього краю, а чоловікам, яких я знала або й не знала, які повз мене проходили в лісі, або бачили, як я сиджу на камені понад струмком, беззахисна, самотня, ніколи не спало таке на думку. Це може видатись неможливим, однак за винятком кількох п’яних, кількох сексуальних убивць, та кількох інших чоловіків, про яких теж пишуть в газетах як про злочинців, якими керують сліпі інстинкти, жодному нормальному чоловікові