Патетичний блуд - Анатолій Дністровий

не заважає запах бензину, який повністю так і не вивітрився, не заважає холод, бо я, от повний бовдур, забув зачинити кватирку. Зараз я хочу любити Дашу як ніколи раніше: гаряче, ніжно, чесно, з повною віддачею. Хочу, щоб вона була аж на сьомому небі, щоби зранку сказала — я найщасливіша у світі; хочу, щоб вона мене запам'ятала безтурботним, спокійним і уважним, щоб мої очі, доторки пальців, жести лише випромінювали тепло. Вона чекає під ковдрою, а я дивлюся на свій Тибет, дивлюся, можливо, востаннє. Зриваю політичну карту з карнизних «жабок», на яких мають триматися штори, складаю і кидаю її на тумбочку. Даша здивовано запитує, навіщо я це зробив. Усміхаюся, сідаю поруч на ліжко, пальцями воджу по її обличчі. Розумієш, Даша, мені ця карта вже набридла. Вона цілує мої пальці, а я оглядаю предмети в кімнаті: друкарську машинку й купу паперів, папок на письмовому столі, мої малюнки олівцем на стіні, книжки на полиці, брудний посуд, недбайливо поскладаний на підлогу біля батареї. Завтра зранку я сідаю на потяг «Москва—Львів» і повертаюся в Тернопіль; завтра, можливо, в мене почнеться новий етап у житті; завтра я побачу матір і батька, якщо той ще не відійшов. Даша, — кажу вголос, — ти хоча б знаєш, що я люблю ще одну Дашу. Вона насторожується, погляд стає холодним і гострим. Я усміхаюся й кажу: ні, ні, ти не про те подумала, в мене є знайома маленька дівчинка, яку звуть, як тебе, чомусь вона мені згадалася... Очі її радісно загоряються, і вона муркоче, щоб швидше залазив під ковдру, бо холодно.

Жовтень 2003 — жовтень 2004, Київ

Зноски
1

Caritas — Милість (лат.).

(обратно)
Оглавление ЧАСТИНА І ЧАСТИНА II ЧАСТИНА III